Чтение онлайн

8 І вчинив Варух Нирієнко все, що повелїв йому пророк Еремія, щоб слова Господнї, написані в звитку, прочитати в дому Господньому.

9 У пятому ж роцї Йоакимовому Йосієнковому, царя Юдейського, в девятому місяцї, оповіщено піст перед лицем Господнїм всьому людові в Ерусалимі й усьому народові, що поприходив із городів у Ерусалим.

10 І перечитав Варух перед усїм народом слова Ереміїні в дому Господньому, в сьвітлицї писаря Гемарії Сафаненка, на верхньому подвіррі, коло ввіходу в нові ворота в дому Господньому.

11 А Михей Гемарієнко Сафаненко, вислухавши всї слова Господнї, написані в книзї,

12 Пійшов у царську палату, в будинок писарів, а там седїли всї князї: царський писарь Елисам, і Делаїя Семаїєнко, й Елнатан Ахборенко, й Гемарія Сафаненко, й Седекія Ананїєнко, й усї князї;

13 І переповів їм Михей усї слова, що чув, як Варух читав звиток голосно перед народом.

14 Тодї послали всї князї до Варуха - Егудїя Натанїєнка, сина Селеміїного, сина Хусіїного, сказати йому: Возьми звиток, що читав єси людові, та й приходь. І взяв Варух Нирієнко звиток в свою руку, й прийшов до них.

15 Вони сказали йому: Сїдай і прочитай нам на голос; і Варух прочитав їм голосно.

16 Вислухавши ж вони всї слова, поглядали з переляком один на одного та й кажуть Варухові: Нам би конче переказати цареві всї оцї слова.

17 І поспитали в Варуха: Розкажи ж нам, як ти списав всї слова цї з його уст?

18 І відказав їм Варух: Він промовляв менї устами всї 'цї слова, я ж писав їх у книзї чернилом.

19 І сказали князї Варухові: Ійди й сховайся, ти й Еремія, так щоб нїхто не знав, де ви.

20 Потім подались до царя у двір, зоставивши звиток у сьвітлицї царського писаря Елисама, та й розповіли цареві всю справу.

21 І послав царь Егудїя по книгу, і взяв її сей із будинку царського писаря Елисама; й читав її Егудїй наголос перед царем і всїма князями, що стояли навкруги царя.

22 Царь же перебував під той час, - се було в девятому місяцї - в зимовому дворі, а перед ним горів жар у кітлику.

23 Що разу, як Егудїй перечитав два чи три листки, одрізував він їх писарським ножиком і кидав на огонь у кітлику, аж покіль увесь звиток ізгорів на огнї.

24 Та не збоялись і не роздерли на собі одежі нї царь, нї всї його слуги, що вислухали всї 'цї слова.

25 І хоч Елнатан і Делаїя й Гемарія царя благали не палити звитка, то він їх не послухав.

26 Ба ще й повелїв царь Ерамеїлові Амелехенкові, і Сераїї Азриїленкові та Селемії Авдиїленкові спіймати Варуха, писаря, і Еремію, пророка; та Господь охоронив їх.

27 І надійшло слово Господнє до Еремії, після того, як царь спалив звиток із тими словами, що посписував їх Варух із уст Ереміїних, і сказано йому:

28 Возьми собі другого звитка та й спиши на йому всї слова, що були на першому звиткові, що його спалив Йоаким, царь Юдейський;

29 І скажи про Йоакима, царя Юдейського, так: Ось що говорить Господь: Спалив єси того звитка, кажучи: На що ти написав в йому, що царь Вавилонський певно прийде й землю сю звоює, а люде й скотину в їй повигублює?
–

30 Тим же то говорить Господь про Йоакима, царя Юдейського, так: Не мати ме він потомка, що седїв би на Давидовому престолї, і лежати ме труп його, кинутий на дневну спеку й на ночну холоднечу;

31 І скараю його й рід його й слуги його за їх неправедність, і пошлю на їх і на осадників Ерусалимських і на всїх мужів Юдейських усе лихо, що вирік на них, а вони того не слухали.

32 І взяв Еремія другого звитка та й передав його писареві Варухові Нирієнкові, а сей списав на йому всї слова тої книги, що її спалив Йоаким, царь Юдейський, так як проказував йому Еремія, - надто ж іще добавлено до того многі такі ж слова.

Еремiя 37

1 Намість Ехонїї Йоакименка царював Седекія Йосієнко, що його Навуходонозор, царь Вавилонський, настановив царем над землею Юдейською.

2 Та нї він, нї слуги його, нї осадники країни не слухали слів, що Господь говорив через пророка Еремію.

3 І послав царь Седекія Елухала Селемієнка та сьвященника Софонїю Маасеєнка до пророка Еремії, щоб йому сказали: Благай за нас Господа, Бога нашого.

4 Еремія ходив іще тодї по волї серед люду, бо його ще не посаджено в темницю.

5 Тим часом військо Фараонове вирушило з Египту, а Халдеї, що облягали Ерусалим, довідавшись про те, відступили від Ерусалиму.

6 І надійшло слово Господнє до пророка Еремії таке:

7 Так говорить Господь, Бог Ізрайлїв: Ось як скажіть цареві Юдейському, що послав вас до мене поспитати: - Військо Фараонове, що двинуло вам на підмогу, вернеться зараз у Египет, у свою землю,

8 А Халдеї вернуться знов, щоб сей город облягти; вони й опанують його й пустять на пожар.

9 Ще ж так говорить Господь: Не зводїте самі себе, думаючи: Халдеї конче відійдуть од нас, бо вони не відійдуть;

10 А коли б і все військо Халдейське, що вас воює, ви побили, та й зостались би у них лиш самі ранені, так і ті повставали б, кожен із свого намету, та й пустили б сей город на пожар.

11 Між тим, як військо Халдейське через наступ Фараонової військової потуги одступило від Ерусалиму,

12 Покинув Еремія Ерусалим і подався в землю Беняминову, щоб там схоронитись між людом.

13 Як же дойшов до Беняминової брами, старший сторож, на імя Іреїя Селемієнко, сина Аннїїного, з'упинив пророка Еремію, кажучи: Ти хочеш перекинутись до Халдеїв?

14 Еремія ж сказав: Се неправда, не хочу я перебігати до Халдеїв. Та сей не вважав на те, і взяв Іреїя Еремію та й повів до князїв.