Чтение онлайн

44 Тодї каже: Вернусь у домівку мою, звідкіля я вийшов; і, прийшовши, знаходить її порожню, виметену й прибрану.

45 Йде тодї, й бере до себе сїм инших духів, ще злїщих нїж сам, і ввіходять та й живуть там; і буде останнє чоловіка того гірше нїж перше. Так станеть ся й кодлу сьому лукавому.

46 Ще ж промовляв Він до людей, аж ось мати й брати Його стояли надворі, бажаючи говорити з Ним.

47 Каже ж один до Него: Он мати Твоя й брати Твої стоять надворі, бажаючи говорити з Тобою.

48 Він же, озвавшись, рече до говорячого йому: Хто се мати моя? і хто брати мої?

49 І, простягши руку свою на учеників своїх, рече: Ось мати моя й брати мої!

50 Бо хто чинити ме волю Отця мого, що на небі, той брат менї, й сестра, й мати.

Вiд Матвiя 13

1 Тогож дня вийшов Ісус із господи, та й сїв край моря.

2 І зібралось до Него багато народу, так що Він увійшов у човен, та й сїв; а ввесь народ стояв на березї.

3 І промовляв t>

4 і як він сїяв, инше впало край шляху, й прилетїло птаство, та й повизбирувало його.

5 Инше ж упало на каменистому, де не мало землї багато, й зараз посходило, бо не мало глибокої землї;

6 як же зійшло сонце, то й повяло воно, а, не мавши кореня, посохло.

7 А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його.

8 Инше ж упало на добру землю, і дало овощ, одно в сотеро, друге в шісьдесятеро, инше ж у трийцятеро.

9 Хто має уші слухати, нехай слухає.

10 І, приступивши ученики, казали до Него: На що ти глаголеш до них приповістями?

11 Він же, озвавшись, рече до них: Вам дано знати тайни царства небесного, їм же не дано.

12 Хто бо має, тому дасть ся, й надто мати ме; а хто не має, в того візьметь ся й те, що має.

13 Тим я глаголю до них приповістями: бо, дивлячись, не бачять, і слухаючи, не чують, анї розуміють.

14 І справджуєть ся на них пророцтво Ісаїї, що глаголе: Слухом слухати мете, та й не зрозумієте, й, дивлячись, бачити мете, та й не постережете.

15 Затвердїло бо серце народу сього, й ушима тяжко чують, й очі свої вони заплющили, щоб инколи не побачити очима, й не почути ушима, й не зрозуміти серцем, і не навернутись, щоб сцїлив я їх.

16 Ваші ж очі блаженні, бо бачять, і уші ваші, бо чують.

17 Істино бо глаголю вам: Що многі пророки й праведники бажали бачити, що ви бачите, та й не бачили; й чути, що ви чуєте, та й не чули.

18 Оце ж послухайте приповістї про сїяча.

19 Коли хто чує слово царства, й не зрозуміє, приходить лукавий, та й хапає, що посїяно у него в серцї. Се - засїяний край шляху.

20 А засїяний на каменистому, се той, що чує слово, й зараз приймає його з радостю:

21 тільки же не має він кореня в собі, він до часу; як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнить ся.

22 А засїяний в тернинї, се той, що чує слово, та журба віку сього і омана богацтва глушить слово, й робить ся без'овочним.

23 Засїяний же на добрій землї, се той, що чує слово й розуміє, й дає овощ; і родить одно в сотеро, друге в шістьдесятеро, инше ж у трийцятеро.

24 Ще иншу приповість подав їм, глаголючи: Уподобилось царство небесне чоловікові, що сїє добре насїннє на ниві своїй;

25 як же люде спали, прийшов ворог його, й насїяв куколю між пшеницю, та й пійшов.

26 Як же зійшов засїв, та принїс овощ, показавсь тодї й кукіль.

27 І прийшли слуги господаря того, та й кажуть йому: Пане, хиба ти не добре насїннє сїяв на твоїй ниві? Звідкіля ж узяв ся кукіль?

28 Він же рече їм: Се зробив чоловік ворог. Слуги ж сказали йому: Чи хочеш, щоб ми пійшли та випололи його?

29 Він же рече: Нї, щоб виполюючи кукіль, разом з ним і пшеницї не повиривали.

30 Нехай ростуть обоє до жнив, а в жнива я скажу женцям: Зберіть перш кукіль та повяжіть у снопи, щоб спалити, а пшеницю зложіть у клунї в мене.

31 Иншу приповість подав їм, глаголючи: Царство небесне подібне зерну горчицї, що, взявши чоловік, посїяв на ниві своїй.

32 Найдрібнїще воно між усяким насїннєм; як же виросте, то стане найбуйнїщим між яриною, і зробить ся деревом, так що птаство небесне прилїтає кублитись між гіллєм його.

33 Иншу приповість сказав їм, глаголючи: Царство небесне подібне квасу, що жінка візьме та й рощинить ним три мірки борошна (муки), поки все вкисне.

34 Все це говорив Ісус людям приповістями, а без приповістей не говорив їм:

35 щоб справдилось, що сказав пророк, глаголючи: Одкрию в приповістях уста мої, промовлю втаєне від настання сьвіта.

36 Тодї одіслав Ісус людей та й пійшов до дому; і приступили до Него ученики Його, говорячи: Виясни нам приповість про кукіль на ниві.

37 Він же, озвавшись, рече їм: Сїючий добре насїннє, се Син чоловічий;

38 а нива, се сьвіт; добре ж насїнне, се сини царства; а кукіль, се сини лукавого;

39 ворог, що всїяв його, се диявол; жнива, се конець сьвіта; а женцї, се ангели.

40 Оце ж, як той кукіль збираєть ся та палить ся огнем, так буде при кінцї сьвіта сього:

41 Пошле Син чоловічий ангели свої, й позбирають вони з царства Його все, що блазнить, і всїх, що роблять беззаконнє,

42 та й повкидають їх ув огняну піч: там буде плач і скреготаннє зубів.

43 Тодї праведні сияти муть, як сонце в царстві Отця свого. Хто має уші слухати, нехай слухає.

44 Знов, царство небесне подібне скарбу, закопаному на ниві: що, знайшовши його чоловік, приховав, і, радїючи, йде та й продає все, що має, та й купує ту ниву.

45 Знов, царство небесне подібне чоловікові купцеві, що шукає добрих перел;

46 і знайшовши він одну перлу дорогоцїнну, пійшов та й продав усе, що мав, та й купив її.