Чтение онлайн

10 Благодаттю ж Божою я те, що є; і благодать Його до мене була не марна, а більш усїх їх працював я; не я ж, а благодать Божа, що зо мною.

11 Чи то ж я, чи то вони, так проповідуємо, і так ви увірували.

12 Коли ж про Христа проповідуєть ся, що Він з мертвих устав, то як се деякі між вами кажуть, що нема воскресення мертвих?

13 Коли ж воскресення мертвих нема, то й Христос не воскрес;

14 коли ж Христос не воскрес, то марна проповідь наша, марна ж і віра ваша.

15 І ми являємось кривими сьвідками Божими, бо сьвідкували про Бога, що воскресив Христа, котрого не воскресив, коли мертві не встають.

16 Бо коли мертві не встають, то й Христос не встав.

17 А коли Христос не встав, то марна віра ваша: ви ще в гріхах ваших.

18 Тодї й померші в Христї погибли.

19 Коли тільки в сьому життї вповаємо на Христа, то окаяннїщї (нещасливійші) ми всїх людей.

20 Тепер же Христос устав з мертвих; первістком між мертвими став ся.

21 Яко ж бо через чоловіка (прийшла) смерть, так через чоловіка й воскресеннє з мертвих.

22 Як бо в Адамі всї вмирають, так і в Христї всї оживають.

23 Кожен своїм порядком: Первісток Христос, а потім Христові у приходї Його.

24 Тодї (прийде) конець, як передасть царство Богу й Отцеві, як зруйнує всяке старшинуваннє і всяку власть і силу.

25 Мусить бо Він царювати, доки положить усїх ворогів під ноги Його.

26 Останнїй ворог зруйнуєть ся - смерть.

27 Усе бо впокорив під ноги Його. Коли ж рече, що все впокорено, то явно, що окрім Того, хто покорив Йому все.

28 Коли ж упокорить ся Йому все, тодї і сам Син упокорить ся Тому, хто впокорив Йому все, щоб Бог був усе у всьому.

29 Ато що робити муть ті, хто хрестить ся ради мертвих, коли зовсїм мертві не встають? чого ж і хрестять ся ради мертвих?

30 Чого ж і ми небезпечимось всякого часу?

31 Що-дня вмираю; так (по правдї нехай буде) менї ваша похвала, що маю в Христї Ісусї, Господї нашому.

32 Коли б я чоловічим робом боров ся з зьвірями в Єфесї, то яка менї користь, коли мертві не встають? Нумо їсти й пити, бо завтра помремо.

33 Не обманюйте себе: ледачі бесїди псують добрі звичаї.

34 Протверезїть ся праведно та не грішіть; бо деякі не знають Бога. На сором вам глаголю.

35 Та хто-небудь скаже: Як устануть мертві? і в якому тїлї прийдуть?

36 Безумний! що ти сїєш, не оживе, коли не вмре.

37 І що сїєш, не тїло будуче сїєш, а голе зерно, як лучить ся, пшеничне, або яке инше.

38 Бог же дає йому тїло, яке схоче, і кожному насїнню своє тїло.

39 Не кожне тїло таке саме тїло; тільки инше тїло в людей, инше тїло в скотини, инше у риб, инше ж у птаства.

40 (Єсть) і тїла небесні й тїла земні, та инша слава небесних, а инша земних.

41 Инша слава сонця, а инша слава місяця, і инша слава зір; зоря бо від зори відрізняєть ся славою.

42 Так і воскресеннє мертвих. Сїєть ся у зотлїннє, устає у нетлїнню.

43 Сїєть ся в безчестю, устає в славі; сїєть ся в немочі, устає в силї.

44 Сїєть ся тїло душевне, устає тїло духовне; єсть тїло душевне і єсть тїло духовне.

45 Так і написано: Став ся первий чоловік Адам душею живою, а останнїй Адам духом животворящим.

46 Тільки перш не духовне (було), а душевне, духовне ж потім.

47 Первий чоловік із землї земний; другий чоловік Господь з неба.

48 Який земний, такі й земні; і який небесний, такі й небесні.

49 І яко ж носили ми образ земного, так носити мем і образ небесного.

50 Се ж глаголю, браттє, що тїло і кров царства Божого наслїдити не може; і зотлїннє незотлїння не наслїдить.

51 Ось тайну вам глаголю: Всї не впокоїмось, всї ж перемінимось.

52 У хвилину, у миг ока, за останньою трубою - бо затрубить, і мертві повстають нетлїнними, і ми попереміняємось.

53 Треба бо тлїнному сьому одягнутись у нетлїннє, і смертному сьому одягнутись у безсмертє.

54 Як же тлїнне се одягнеть ся в нетлїннє і смертне се одягнеть ся в безсмертє, тодї станеть ся написане слово: Пожерта смерть побідою.

55 Де в тебе, смерте, жоло? де в тебе, пекло, побіда?

56 Жоло ж смерти - гріх, а сила гріха - закон.

57 Богу ж дяка, що дав нам побіду через Господа нашого Ісуса Христа.

58 Тим же, браттє моє любе, бувайте тверді, стійкі, надто збогачуючись у дїлї Господньому завсїди, знаючи, що праця ваша не марна перед Господем.

1-е до коринтян 15

1 Про милостиню ж для сьвятих, як я розпорядив у церквах Галатийських, так і ви робіть.

2 Первого дня в тижнї нехай кожен з вас у себе складає, скарбуючи, як йому ведеть ся, щоб не тодї, як прийду, складку робити.

3 Як же прийду, то которих ви ухвалите, тих пішлю з листами віднести дар ваш у Єрусалим.

4 Коли ж буде достойно, щоб і менї йти, зо мною пійдуть.

5 Прийду ж до вас, як Македонию перейду (Македонию бо проходжу).

6 У вас же може загаюсь, або й зазимую, щоб ви провели мене, куди я пійду.

7 Не хочу бо вас тепер переходом бачити; маю ж надїю, якийсь час пробути в вас, коли Господь дозволить.

8 Пробуду ж у Єфесї до пятидесятницї.

9 Двері бо великі й широкі відчинились менї, і багато (в мене) противників.

10 Як же прийде Тимотей, гледїть, щоб без страху був у вас; дїло бо Господнє робить, яко ж і я.

11 То нехай нїхто ним не гордує, а випроводїть його з упокоєм, щоб прийшов до мене; жду бо його з браттєм.

12 Що ж до Аполоса брата, то вельми просив я його, щоб прийшов до вас з браттєм; та зовсїм не було волї в него, щоб прийти тепер, прийде ж, як мати ме догідний час.