Чтение онлайн

До моменту вдправки на злощасний острв я уже встиг повнстю забезпечити себе енергю, оптичний камуфляж мг триматися клька хвилин, а я прокачав свою брутальнсть до 80-го рвня, наганяючи жах лише свою присутнстю. Подальший розвиток був можливий тльки за умови краджки технологй у цефв. Зокрема мене цкавив хнй спосб отримання енерг. Але все це одразу ж вдйшло на другий план, щойно нас та ще клькох солдат, одягнутих у перероблен за мом зразком костюми, викликали на завдання - на нас очкував полт на острв Лнг Шан, наше перше полювання...

Посвята закнчилася. Не зважаючи на свою нелюбов до офцйних заходв, цей день Аур сподобався. Правий був батько, коли посилав сюди вчитися. Ранше вона на влаштовану виставу тльки покрутила б носом. Живучи в пвтора рази довше за людей, ельфи дещо зневажливо дивилися на свох 'молодших сусдв'. Але псля пережитого т ноч, вона уже не так упереджено ставилася до них. В них теж виявилися сво секрети. недооцнювати можливого ворога - смертельно небезпечно. Шкода, що вона не зрозумла цього ранше. Батько прямим текстом казав, що це навчання й знадобиться, а вона не врила. От переконалася на власному досвд: лицаря свого розбила, сама ледве живою залишилася. Ну чому, чому вона тод не притримала язик за зубами?! Тепер доведеться визнавати перед ним свою неправоту, а це ще на клька рокв вддаля вд свого повноправ'я!

Скрипнувши зубами вд злост на саму себе, двчина глибоко вдихнула, спробувала знову привити глочку до зрзу на дерев. З'днавши дв деально гладк поверхн, Аура почала потроху вливати в паросток свою магю. Як минулого разу, глочка швидко приросла до зрзу, однак уже через хвилину почала всихати, а на зрз з'явилася тягуча маса клею, закупорюючи рану. Потративши останнй живець, двчина важко зтхнула й пдняла пусту корзину. Знову доведеться йти в ботанчний сад.

Дорога до поселення ельфв була майже невидимою для непосвячених, перший же крок убк з безпечно стежки одразу ж скнчився б у пастц. Звсно люди про це не знали. Зазвичай допитливих встигали спймати ранше, нж вони заглибляться в лс, але т, кому це все ж вдавалося... Про них уже нхто й нколи не згадував. Якщо чужинець зумв пройти повз охоронцв та вижив псля пасток, значить у нього серйозна пдготовка, просто так пробиватися до поселення вн не буде. Лише в окремих випадках людям дозволяться наближатися до меж ельфйських володнь. не важливо, державний кордон це, чи територя незалежного поселення.

Ельфи дуже рдко сплкуються з людьми, та й в самй Академ х до цього часу не траплялося. Якби не батько, Аури тут теж не було б. Псля тривалих переговорв, через як вступ до Академ довелося вдкласти ще на рк, ельфам вдалося вдбити для сво резиденц велику длянку лсу, до яко примикала територя Академ. Ельфи добре знали, як люди ставляться до рослин, тому суворо заборонили будь-кому заходити на свою територю. Вдносини з ншими расами, не зважаючи на тривале перемир'я останнх рокв, дос залишалися напруженими, тому ельфи не збиралися давати можливсть ймоврному ворогов бльше про себе дзнатися, а тим бльше показувати йому сво слабк сторони.

Минувши чергову невидиму межу, Аура озирнулася на свох супутникв. Трада елтних мечникв, вдряджених й в особисту охорону. Тро близнюкв, як розумли одне одного без слв. Три машини смерт, урятуватися вд яких було надзвичайно складно. Три майстри маскування, як зможуть заховатися навть у порожнй кмнат. Вдгукувалися на позивн Ефель, Авель та Енель. От тльки котрий з них хто - вони не признавалися, виглядали абсолютно однаково. Навть звички та рефлекси були дентичними. Аура й ранше не нехтувала правилами безпеки, але псля нчно пригоди намагалася усляко дотримуватися будь-яких нструкцй. Особливо залишених батьком...

Пднявшись на верхн шляхи, Аура вже збиралася вдпустити охоронцв, як вухо ельфйки вловило ледь чутний, тонкий свист. Це означало, що периметр прорвано. Охорона спрацювала на славу, одразу ж взявши принцесу в кльце. Якщо ворог зумв прорватися по поверхн, це ще не означа, що вн додуматься пдняти голову вгору. Але тут навть батько перехитрив сам себе. Периметр виставлявся проти людей. нхто не мг навть подумати, що один з них буде рухатися верхнми шляхами, як сам ельфи!

Аура тльки й встигла почути потужн удари й трскт деревини, як повз них прошмигнув низький чорно-синй силует. Хоча н, не прошмигнув, а пролетв! летв так, наче йому лицар копняка дав. Деяк з глок не витримували такого потужного удару й буквально вдривалися вд стовбура, але невдомий до цього часу вже був на пвдороз до наступно глки. дине, що вона встигла помтити - глибокий капюшон, який навть зустрчний втер не мг зрвати з голови. Минуло клька секунд, а невдомий стрибун зник так само стрмко, як з'явився. його не затримали н лани, н павутина, н нш пастки, рясно розставлен по всьому лс.

– Тут небезпечно залишатися.
– почав говорити перший мечник.

– Вн мг щось пдкинути в поселення.
– пдхопив естафету другий.

– Вам краще повернутися в Академю, поки тут все не переврять. Ми Вам супроводжуватимемо.

Ледве стримуючись, щоб не вдповсти на хн очевидн зауваження, Аура спустилася на землю швидко пшла, куди збиралася. Охорона н на крок не вдставала вд сво пдопчно. Незабаром принцеса знову стояла на територ Академ, а неподалк займалися своми справами тро працвникв академ.

Як будь-якому ельфу, Аур було примнше знаходитися в оточенн рослин, а не мертвого каменю й деревини. Ранше ботанчний сад просто був великою теплицею, де цлител вирощували сво трави. З приходом ельфв, вн перетворився на справжнй витвр мистецтва й архтектури, поднавши в соб все найкраще вд людей та ельфв. Тепер сюди не соромно гостей привести. Це було одне з небагатьох мсць в Академ, де Аура вдчувала себе комфортно. Та не встигла вона пройти половину вдстан, як на не накинулися.

– Здоров, Аура!
– почувся ззаду голос Ханл, маленький фолетовий смерч закрутився навколо двчини.
– Як поживаш?

– Все нормально.
– сказала вголос Аура, помтивши наближення 'слуг'.
– ду в сад.

– А чому така знервована?

– Спека дстала.
– коротко вдповла Аура, стираючи з лоба уявний пт.

– А давай краще з мною - покажу щось цкаве. Та й охолонеш у мене в майстерн...
– Ханл змовницьки зазирнула в обличчя.

– Добре, показуй.
– зтхнула Аура зрозумвши, що спекатися набридливого двчиська не вийде.

– Слухай, а я ж тод так не встигла тебе розпитати про Чорного лицаря.
– торохтла Ханл, затягуючи ельфйку в один з пдземних коридорв.
– Як вн виглядав?

– Як звичайний лицар, тльки чорний.

– Ой, не розказуй мен казочки. Кожен лицар ункальний, це я тоб як механк кажу. Ось у вас, у ельфв, наприклад, статура бльш гнучка, нж у людей. на лицарях дуже добре видно, що ви вддате перевагу швидкому й маневреному бою. Водночас ви майже беззахисн перед масованими ударами по площин.

– Он як?
– Аура вже по-новому подивилася на юну двчинку, яка лише клька разв сидла в справжньому небесному лицар, вже зробила для себе важлив висновки.
– А що ще ти можеш сказати за виглядом лицаря?