Частина друга
Шрифт:
Секунда... три... десять... Здаться, все спокйно...
Я все ще сидв на колнах, затискаючи рот вартового рукою... Серце, що дивно, навть не колошкалося...
Чисто рефлекторно витерши лезо о куртку вбитого, я акуратно попрямував до наступного бандита. Все також швидко затиснувши йому рот долонею, рзко надавив колном на груди та стрмким ударом увгнав лезо в горло. Чолов'яга смикнув правою ногою, лише дивом не зачепивши сплячого поруч товариша... Знову проворот сакса залишилось дочекатися, поки тло припинить битися в судомах...
Ледь я прибрав лву руку, як з рота бороданя вирвалося тихе шипння, а слдом заструменв темний потк, котрий запузирився бульбашками, що тихо-тихо лопалися на губах.
Наступною жертвою вибрав Прозора. Вддихавшись, я пдступив до нього, ледве схилився, як той раптом рзко вдкрив оч та втупився прямо в мене.
Вд несподванки я навть трохи вдсахнувся, але тут же опанував себе та кинувся вперед. Прозор майже миттво вдкотився в бк встиг при тому захати ногою мен в печнку. Я крякнув вд болю та випустив з рук зброю. Через цю метушню пробудився четвертий бандит, той, який шкодував про вдсутнсть допомоги з боку якогось чародя.
З одного боку тепер вже можна було не боятись шумти. А ось з ншого - битися з двома вдразу буде, м'яко кажучи, проблематично. От псяче хутро! Треба було застрелити х всх з лука, поки вони спали... хто мене смикнув хапатися за клинок та напувати його кров'ю? Тепер вже запзно жалуватися!
Я пднявся на ноги та витягнув фальшон.
Ефект раптовост був мною втрачений я, хоч ненавмисно, дав можливсть Прозору та його напарнику пдготуватися для бйки. Правда, було помтно, що вони обидва розгубилися. А може навть злякалися.
Я не став розтягувати "гру" поки другий бандит намагався отямитися, ми швидко зчепилися з Прозором. Незважаючи на свй, так би мовити, непдготовлений для бйки стан, вн довол вдало вдбив мо перш випади. Подальше затягувати атаку було небезпечним. Я тут же перейшов у вдчайдушний наступ, збравши для того вс сили. Ми стрмко зблизилися. Вд тако швидкост й напористост Прозор позадкував, як результат - спткнувся.
Я вибив меч з його руки увгнав свй прямо в груди. Шкряна куртка трохи знизила силу удару, але все одно лезо жадбно увйшло в тло десь на глибину долон. Я пдняв зброю Прозора та закнчив бй. Меч застряг в передплчч, перерубавши сухожилля та кстки.
Докумекавши, що вн залишився наодинц з мною, останнй з бандитв вдчайдушно кинувся вперед, але його клинок розск лише повтря. Я висмикнув свй фальшон та легко прнув пд руки нападника, тим самим опинившись у нього за спиною. Пдскання чолов'яга звалився на землю. Я тут же навалився йому на груди свом колном, притискаючи леза меча до горла.
Бандит дихав дуже важко. У вдблисках затухаючого багаття в його очах загорвся страх розумння власно безнадйност.
– м'я, - сухо гаркнув я, дивлячись як лезо, притиснуте до шкри, заставило виступити темну смужку кров.
– У-у-у... Уйка...
– Запитую тльки раз. Якщо будеш брехати, прощайся з життям. Усвдомив?
– Так... так... так...
– Скльки у Дедяти людей?
– Це... ну.., - оч Уйки забгали, наче загнан зайц.
– Я тебе попереджав, - вирвалося у мене.
– Було п'ятнадцять... Так, п'ятнадцять!
– Скльки дозорв, де знаходяться?
– На... на... на Блому кл... Тттам тро... На пвнчнй Лисин ще тро...
– Пастки?
– ... так-так... ... Значить... значить... значить.., - Уйка сильно нервував та починав губитися.
Я не став послаблювати допит та рявкнув: "Швидше"!
– Ккк... клька "вовчих ям"... з клками на дн... самострли... Я можу показати...
– Обйдусь! Кажи, що робили в Пвденнй Берестянц?
– Нам наказали доставити зброю.
– Яку? Куди? Навщо?
– Луки... стрли... списи... я всього ннн... не пам'ятаю...
– Для чого зброя? Хто збирався йти на столицю?
– я пригадав слова Прозора, як вн сказав пд час розмови.
– Ммм... мен не вдомо... Я лише перевозив... ми лише перевозили... так наказали...
– Хто? Дедята?
– Угу...
Я вдняв вд горла клинок. Вогонь вже стихав, лс навколо погружався в темряву. в цю секунду чолов'яга спробував вирватися. Вн рзко штовхнув мене в груди та закрутився дзиою.
Зрозумвши, що втекти не вдасться, чолов'яга роздратовано кинув, що мен вд Дедяти не сховатися.
– Вн дуже небезпечна людина!
– втомленим голосом додав Уйка.
– Ти не перший, хто мен це каже. А я дивлюся, ви Дедятою прямо пишатеся!
– Вн... вн... вн.., - Уйка раптом випрямився. Було помтно, що згадування Дедяти його отверезило та прогнало геть боягузливсть. Бандит зтхнув та вже бльш спокйним тоном додав: - Я так вже не жилець!
– вн обтрусився, а потм витягнув нж, наставляючи його в мй бк.
– бльше тоб нчого не скажу! Нчого!
– голос Уйки на мить пискнув, як бува вд великого хвилювання.
Чолов'яга заглядав мен в оч, немов намагаючись там щось знайти. А я повльно пдходив, стискаючи в долон фальшон розумючи, що волею-неволею прийдеться закнчувати почату справу...
14
...-Ти де так довго вештався?
– запитав явно розсерджений ельф, ледь я з'явився в табор. Його грубсть скорше вказувала на хвилювання.
Я втомлено присв бля нього та озирнувся навколо. Нч, в неб переморгуються далек зрки, в глках шурхотить втерець. Тишина.
Першосвт дрмав, згорнувшись калачиком. Стояна також спала, але при мому появленн тут же розплющила оч та деякий час сонно дивилась на нас з Бернаром.
– Хвилювався?
– спробував я посмхнутися, але вийшло бльш схоже на оскал.
– Ага, дуже!
– рончно кинув ельф. Вн нахилився вперед та чомусь став принюхуватись. За секунду трохи стривожено спитав: - Чм це вд тебе тхне?
– - Кров'ю, - заявив йому.
– Угу, - паладин тут же напружився.
– Мен саме так здалося...
Бернар щось промовив на ельфйськй мов. дине, що я розчув, було "сврр". Мабуть лаявся на мене.