Факир
Шрифт:
Мстер Казандзакс увесь цей час наливався, наче бик перед червоним. Здавалося, вн очку, доки Альбер закнчить, щоб накинутись.
Богдан не думав, чи правильн слова Брссона чи мав вн право говорити х саме зараз, коли тнь провини лягала на хворого сина порть. Та й ситуаця вимагала ншого, бо скандал мав вибухнути за мить. Лисиця йому завадив. Випередивши Казандзакса, наче досвдчений дипломат, що все життя спецалзувався на арабо-зральському конфлкт, вн обережно почав:
– Чи не буде таким ласкавим мстер Брссон, щоб вдповсти на одне питання?
– Залюбки.- Альбер розвернувся й дивився прямо на Богдана очима володаря Всесвту.
– Навть - на бльше.
– А чому ви пов'язуте смерть мстера Лукаса з сином мстера Казандзакса?
– А хба тут щось незрозумло?
– знизав плечима Брссон.
– Почнемо з того, що хлопець психчно хворий. його поведнка непередбачувана. Можливе все. А мстер Казандзакс...
– Про це ми вже чули, - безцеремонно обрвав Лисиця. за дипломатом тльки слд пролг.
– Чи не можна коротше?
– З охотою, - ледь не проскрипв зубами ображений Альбер. Тепер уже готовнсть напасти на опонента перекинулась на нього.
– Ус пам'ятають святковий обд. Не забули, гадаю, й патетичн промови "Ункаса", його погрози мстеров Лукасу. А сьогодн Лукаса знаходять з стрлою в грудях. Що характерно - мертвим. в той час, коли Лукас, почуваючи себе зле, йде до сво кмнати й не бере участ в турнр (а вн, до реч, так хотв позмагатись!), нхто не бачить Казандзакса-молодшого. Як там кажуть кримналсти, на цей час вн не ма алб. Та й лук з стрлами тльки в нього.
– А ви це переврили?
– поцкавився Тейлор, запаковуючи сокиру назад.
– Пробачте, що саме?
– уточнив Брссон.
– Алб в усх чи збро тако н в кого нема, - спокйно розставив акценти поет.
– А ви, якщо не помиляюся, ранше займалися стрльбою з лука.
– Не намагайтеся вдавати з себе блазня, мстере Тейлор. Тут хба що дурнев не зрозумло, хто ухайдакав Лукаса.
– Я б не радив вам переходити на особист образи, мстере Брссон, - стискаючи кулаки, пдступив ближче до Альбера Лисиця.
– Даруйте, - зрозумв явну рзксть фраз Брссон, - захопився. Ще раз даруйте... Але погодьтесь: радостанця й катер - хба це не витвка людини несповна розуму? останн: сокира знайдена саме в кмнат вашого "Ункаса". Коло замкнулося.
"Чи Альбер справд не розум, чому пошкоджено технку, - подумав Лисиця, - чи хоче нав'язати думку про причетнсть "Ункаса" до вс тамничо верем? А якщо й справд друге? У тепершнй ситуац Мартн - найзручнша ширма для справжнього вбивц. А чи не Альберу вона так потрбна?"
Лисиця спймав на соб погляд Тейлора. Поет гучно семафорив очима. Лисиця пдморгнув: мовляв, зрозумв. Та й без цього придивлявся-прислухався. вже побачив "без'язику" блискавку на лвй зовншнй кишен тенски.
тут сталося неочкуване: мстер Казандзакс не витримав закричав:
– Та йдть ви пд три чорти, кримналст бсв! Узявся до мого сина! Якщо хочете знати, до вашого призду Мартн мурашки не образив, не те що людину. А ви йому вбивство приписуте. Ще й майно мо вн теж пошкодив. Абсурд! Хлопець цього зробити не мг. До сьогодн все було добре, а тепер, бачиш, Мартн у злочинц пошився. Не врю я. Цлий день я терпв ус закиди на цю тему, але тепер - год. Терпець уврвався. Сина, звсно, я замкну на три замки й заходитиму до нього тльки сам, щоб ви вам подбн не чесали даремно язиком. Але за п'ять днв сюди прибуде катер з продуктами. тод я негайно викличу слдчих. Вддам м Мартна вс докази, як вже знайшли ще знайдемо. Хай розбираються. Я певен, що вони знмуть з нього вс пдозри знайдуть справжнього вбивцю. Тод ви заговорите накше... А зараз, мстере Брссон, не плескайте даремно. Бо...
– що ж буде псля "бо"?
– хвалькувато поцкавився Альбер приготувався до ршучших дй.
– Бо наступного разу, коли ви знову почнете плести про Химин кури, я просто вас вдлупцюю. У мене все, - закнчив власник пансонату важко зтхнув, наче довга промова випила з нього вс соки. Втм, може, насправд все саме так.
– До наступного разу ще треба дожити, - кинув Альбер з силою грюкнув дверима.
Тейлор пдйшов до Казандзакса , дивлячись йому у вч, заспокйливо сказав:
– Не треба хвилюватися.
Той мовчки кивнув.
Наблизився Лисиця:
– Дякумо, мстере Казандзакс, що дозволили оглянути сокиру. А шоу люзонста ви отримате.
Казандзакс ледь посмхнувся. На бльше сили не мав.
– Якщо вам тут нчого бльше не потрбно, - утомлено мовив вн, - я замикаю.
– Гаразд.
Приятел рушили надвр. Пшли навмання й опинилися в парку. На головнй алейц, яка тягнулася через усю його велику площу впиралася у фонтан (жночу фгуру, з очей яко струменла вода), зустрли блондина "трохи за п'ятдесят". Вн шов "пд ручку" з свою дамою, яка вчора на святковому обд була в шикарнй чорнй сукн з великою брошкою у вигляд троянди. Сьогодн ж дама надягла квтчастий костюм. "Парочка" поверталась з прогулянки, усмхнено перемовляючись. Детективи, втаючись, уклонились. м вдповли.
– Кохання...
– прошепотв Тейлор, коли "парочка" опинилася далеко позаду. за мить вн уже читав:
якби у мене вкрали вс слова
якби у мене вдбрали здатнсть писати
якби у мене вдтяли руки
щоб я не змг зображати жестами
я обов'язково став би птахом
аби спвати про твою красу
аби спвати про сво кохання до тебе
– Схоже, - погодився Богдан ще раз озирнувся.
– Авг, як на мене, шикарне мсце для цього.
– Як для вбивств, - додав свох п'ять Тейлор.
– Це точно, - сумно погодився Богдан.
27 вересня 1993 року, острв Авг, 18 год. 13 хв.
Вдйшли вд центально але. Сли на лавку. Зручно. можна поговорити без чужих вух. Якщо хто-небудь наближатиметься, легко загледти. Поява ж у кущах виключалася. Пдйти непомченим крзь зарост не мг навть сам Натт Бампо. Навть справжнй. Той, яким його змальовано в роман.