Чтение онлайн

Бірґіта подивилася на нього поверх сонячних окулярів.

— Мені приємно чути, що в мого мачо-копа колись були почуття. Хоча все в минулому.

— У минулому? Що ти маєш на увазі?

— Цей твій вистражданий роман давно закінчився, і скільки б переживань у ньому не було, тепер уже немає чого хвилюватися.

Харрі похитав головою:

— Неправда. Ти сама знаєш.

— Справді. Все гаразд, Харрі. Зараз усе гаразд. На одну мить спалахнуло — і все. Розповідай далі. Якщо подробиці будуть надто болючі, я скажу. Потім я все одно відіграюся, коли розповідатиму свою історію. — І вона вдоволено занурилася в теплий пісок. — Я хотіла сказати, історії.

Харрі обтрусив пісок у неї зі спини.

— Ти впевнена, що не обгориш? Таке сонце, а шкіра у тебе…

— Це ви натирали мене кремом, пам’ятаєте, пане Холе?

— Я подумав, що сонце зараз активне. Гаразд, проїхали. Просто не хочу, щоб ти обгоріла.

Харрі поглянув на її ніжну шкіру. Коли він попросив Бірґіту про послугу, та погодилася відразу ж, не вагаючись ані миті.

— Розслабся, татусю, й розказуй далі.

Вентилятор не працював.

— Чорт, знов за рибу гроші! — Водкінс був спробував його крутити. Марна справа. Мертвий шматок алюмінію і здохла електроніка.

— Кинь, Ларрі, — пробурчав Маккормак. — Хай Лора принесе новий. Зараз не до таких дурниць. Ларрі?

Водкінс роздратовано відклав вентилятор.

— Все готово, сер. У тому районі в нас буде три автомобілі. На міс Енквіст — радіопередавач з мікрофоном, щоб ми будь-якої миті знали, де вона і що відбувається. За планом, вона приведе його до себе додому, де чекатимемо ми — Ховлі, Леб’є і я сам, відповідно — в шафі в спальні, на балконі та поряд з будинком. Якщо щось станеться в машині або вони поїдуть не туди, три наші автомобілі поїдуть за ними.

— Тактика?

Юн поправив окуляри.

— Її завдання — змусити його прохопитися про вбивства, сер. Можливо, налякати, сказати, що Інґер Холтер розповідала їй про його сексуальні схильності, а вона розповість поліції. Може, він швидше себе видасть, якщо буде впевнений, що вона не зможе вийти.

— Коли втрутимося ми?

— Як тільки запишемо на плівку достатньо доказів. У гіршому разі — коли він нападе.

— Ризик?

— Звичайно, не без цього, але людину так відразу не задушиш. Ми з неї очей не спускатимемо.

— А якщо він озброєний?

Юн знизав плечима:

— Виходячи з того, що нам про нього відомо, навряд щоб у нього виявилася зброя, сер.

Маккормак підвівся й почав ходити по кімнаті, хоча вільного місця було мало. Харрі він нагадав старого товстого леопарда, якого він у дитинстві бачив у зоопарку. Клітка була такою затісною, що задні лапи в нього ще йшли в один бік, коли передні поверталися в інший. Туди-сюди. Туди-сюди.

— А раптом він захоче сексу до розмов?

— Вона відмовиться. Скаже, що передумала, що говорила так, тільки щоб дістати морфій.

— І дозволить йому піти?

— Ми б не лізли у воду, коли б не були впевнені, що зможемо зловити рибу, сер.

Маккормак закусив верхню губу:

— А чому вона зголосилася?

Стало тихо.

— Бо не любить насильників і вбивць, — відповів Харрі після довгої паузи. — Особливо якщо вони вбивають її знайомих.

— А ще?

Запала ще довша пауза.

— Тому що я її попросив, — нарешті сказав Харрі.

— Можна тебе потурбувати, Юне?

Юн Сує підвів погляд від монітора і посміхнувся:

— Sure, mate. [96]

Харрі сів у крісло. Старанний китаєць щось друкував, одним оком позираючи на екран, а другим — на Харрі.

— Нікому не кажи, Юне, але я не надто в це вірю.

Юн припинив друкувати.

— Я гадаю, що Еванс Вайт — це хибний слід, — вів далі Харрі.

— Чому? — здивувався Юн.

— Складно пояснити, але дещо не йде мені з думки. У лікарні Ендрю намагався мені щось повідомити. І ще раніше — теж.

Харрі замовк. Юн розуміюче кивнув.

— Він намагався пояснити, що рішення ближче, ніж мені здається. Я вважаю, Ендрю з якоїсь причини не міг сам заарештувати винного. Йому потрібний був хтось зі сторони. Наприклад, я, норвежець: як приїхав, так і поїду. Коли я думав, що вбивця — Отто Рехтнаґель, то припускав, що Ендрю не може затримати близького друга. А тепер розумію, що це хтось інший.

Юн відкашлявся:

— Я не говорив, Харрі, але коли Ендрю розшукав того свідка, який у день убивства бачив Еванса Вайта в Німбіні, я насторожився. А тепер думаю, що в Ендрю була інша причина прикривати Вайта. Той мав над ним владу. Він знав, що Ендрю — наркоман. І міг зробити так, щоб його вигнали з поліції й посадили до в’язниці. Мені це не подобається, але раптом Ендрю і Вайт уклали угоду, за якою Ендрю повинен був захищати Вайта?

— Дуже складно, Юне, але так, я теж про це думав. І відкинув цю версію. Пригадай: саме Ендрю допоміг нам «вирахувати» і знайти Вайта за фотографією.

— Та-а-ак, — Юн почухав потилицю олівцем. — Ми впоралися б і самі, але згаяли б час. Знаєш, як часто в таких випадках вбивцею виявляється коханець? У п’ятдесяти восьми відсотках зі ста. Після того, як ти переклав листа, Ендрю знав, що ми постараємося знайти таємного коханця Інґер Холтер. І якщо він хотів прикривати Вайта, то цілком міг про людське око допомагати нам. Тебе, наприклад, не здивувало, що він на фотографії впізнав місто, яким колись гуляв, обкурившись?

— Можливо, Юне, не знаю. Все одно, не думаю, що з цього щось вийде. Хоча, можливо, вбивця — справді Еванс Вайт. Але якби я так думав, нізащо не став би вплутувати в це Бірґіту.

—' А хто ж, по-твоєму, вбивця?

— Маєш на увазі, кого я підозрюю цього разу?

Юн посміхнувся:

— Авжеж.

Харрі потер шию.

— Я вже двічі здіймав тривогу, Юне. Коли втретє кричиш «Вовк!», тобі більше не вірять. Отже тепер мені треба знати напевно.

— А чому ти прийшов до мене, Харрі? Чому не до кого-небудь з начальства?