Чтение онлайн

— Чуму, — вичавив із себе Ленґдон, — яку створив Берт- ран Цобріст.

Сінскі кивнула, підбадьорившись почутим.

— Отже, ви мене пам’ятаєте?

— Ні, я прокинувся в шпиталі з химерним маленьким проектором та видіннями, у яких ви закликали мене шукати й знайти. Саме це я й збирався зробити, коли ці люди намагалися вбити мене. — І Ленґдон кивнув на вояків.

Мускулистий військовий наїжачився й хотів щось відповісти, але Елізабет зупинила його помахом руки.

— Професоре, — лагідно сказала вона. — Я не маю сумніву, що ви приголомшені й збиті з пантелику. Як людина, котра затягнула вас у все це, я нажахана тим, що сталося, і дуже рада, що ви в безпеці.

— У безпеці? — сказав Ленґдон. — Я полонений на цьому судні!

«І ви також», — подумки додав він.

Срібноволоса жінка з розумінням кивнула.

Боюся, через вашу амнезію багато аспектів того, що я вам розповім, приголомшать вас і спантеличать. Проте часу ми маємо обмаль і багацько людей потребують вашої допомоги.

Сінскі завагалася, немов не знаючи, із чого почати.

— По-перше, — мовила вона, — я хочу, аби ви усвідомили, що агент Брюдер та його команда ніколи не намагалися завдати вам шкоди. Вони отримали прямий наказ відновити з вами контакт будь-якими необхідними для цього засобами.

— Відновити? Щось я не...

— Будь ласка, професоре, просто слухайте, добре? І ви все зрозумієте. Обіцяю.

Ленґдон відкинувся на подушку, його думки скакали й плуталися, а доктор Сінскі продовжила:

— Агент Брюдер та його група — це група спостереження й швидкого реагування. Вони працюють під егідою Європейського центру профілактики й контролю хвороб.

Ленґдон поглянув на емблеми ECDC на уніформах вояків. «Профілактика й контроль хвороб?»

— Його група, — продовжила вона, — спеціалізується на виявленні й локалізації загрози інфекційних захворювань. Фактично вони є таким собі спецназом для послаблення гострих широкомасштабних ризиків для здоров’я. Ви були моєю єдиною надією на те, щоби встановити місцезнаходження інфекції, яку винайшов Цобріст, тому коли ви зникли, я поставила групі швидкого реагування завдання знайти вас... Це я викликала їх до Флоренції для підтримки.

Ленґдон отетерів.

— Ці вояки працюють на вас?

Сінскі кивнула.

Ми їх орендуємо у ECDC. Минулої ночі, коли ви зникли й припинили відповідати на дзвінки, ми подумали, що з вами щось сталося. І лише сьогодні вранці, коли наша група швидкого реагування виявила, що ви заходили на свою гарвардську скриньку електронної пошти, ми дізналися, що ви живий. І відтоді єдиним поясненням вашої дивної поведінки було те, що ви перекинулися на інший бік... можливо, вам запропонували за великі гроші віднайти джерело зарази для когось іншого.

Ленґдон похитав головою.

— Аж смішно.

— Авжеж, такий сценарій видавався малоймовірним, але це було єдиним логічним поясненням, а зважаючи на те, що ставки є надзвичайно високими, ми не мали права ризикувати. Звісно, ми навіть уявити собі не могли, що ви страждаєте на амнезію. Коли наша група підтримки побачила, що ваша гарвардська поштова скринька раптом запрацювала, ми засікли IP-адресу комп’ютера у квартирі у Флоренції й негайно прибули туди. Але ви втекли на мопеді з жінкою, присутність якої лише посилила наші підозри, що ви працюєте на когось іншого.

— Але ж ми проїхали тоді повз вас! — аж захлинувся Ленґдон. — Я бачив вас на задньому кріслі чорного мікроавтобуса, оточеного військовиками. Мені здалося, що вас узяли в заручники. У вас був такий вигляд наче ви марите, наче вони вкололи вам якийсь наркотик.

— Ви нас бачили? — на обличчі доктора Сінскі відбився подив. — Як це не дивно, але ви маєте рацію... вони справді зробили мені ін’єкцію. Але тільки тому, що я сама наказала їм це зробити.

Тепер Ленґдон зовсім розгубився. «Вона наказала їм вколоти їй наркотик?»

Можливо, ви цього не пам’ятаєте, — сказала Сінскі, — але коли наш С-130 приземлився у Флоренції, тиск змінився, і в мене сталося пароксизмальне позиційне запаморочення — надзвичайно виснажливе захворювання внутрішнього вуха, на яке я страждала й раніше. Напади цієї хвороби мають тимчасовий характер і не загрожують життю, але призводять до такого запаморочення й нудоти, що люди, які від них страждають, не можуть навіть голови підвести. Зазвичай ялягаю в ліжко, щоб перележати сильну нудоту, але ми мали долати кризу, створену Цобрістом, тому я сама прописала собі щогодинні ін’єкції метоклопраміду, який перепиняє блювання. Цей препарат має серйозний побічний ефект — призводить до сильної сонливості, але він принаймні дозволив мені керувати операцією, сидячи в мікроавтобусі. Спец- група хотіла відвезти мене до шпиталю, але я заборонила їм це робити, допоки ми не завершимо завдання й не відновимо з вами зв’язок. На щастя, під час польоту до Венеції запаморочення припинилися.

Ленґдон опустився на подушку, не знаючи, що й сказати. «Оце маєш: я цілий день тільки те й робив, що тікав від ВООЗ — людей, які найняли мене, щоб я їм допоміг».

— А тепер нам треба зосередитися, професоре, — сказала Сінскі наполегливим тоном. — Цобрістова чума... ви маєте хоч якесь уявлення, де вона може бути? — Сінскі поглянула на нього з виразом надії. — Часу залишилося обмаль.

«Дуже далеко», — хотів сказати Ленґдон, але щось стримало його. Він зиркнув угору, на Брюдера, який сьогодні вранці вистрелив у нього, а зовсім недавно мало не задушив. Для Ленґдона ситуація змінювалася так швидко, що він уже не знав, кому вірити.

Сінскі нахилилася нижче, вираз її обличчя став іще наполегливішим та напруженішим.

— У нас склалося враження, що джерело інфекції десь тут, у Венеції. Це так? Скажіть де, і я пошлю спецгрупу на берег.

Ленґдон завагався.

— Пане! — нетерпляче гаркнув Брюдер. — Ви неодмінно маєте щось знати... скажіть нам, де джерело зарази! Невже ви не розумієте, що може статися?

— Агенте Брюдер! — крутнулася на п’ятах Сінскі, напускаючись на чоловіка. — Припиніть! — наказала вона. А потім повернулася до Ленґдона й заговорила тихим голосом: — Зважаючи на те, що вам довелося пережити, цілком зрозуміло, що ви спантеличені й дезорієнтовані, не знаєте, кому вірити. — Вона замовкла й глянула глибоко йому у вічі. — Але часу в нас майже не лишилося, тому я благаю вас повірити мені.