Чтение онлайн

— Всі? — не повірив Скрипка.

— Чесне слово, — запевнила його Варя.

— I Коліков вам нічого не говорив про мене?

— Говорив, що ви хлопець вольовий, настійливий, а більше нічого….

Скрипка важко підвівся.

— Я піду, — сказав він.

— Куди ж ви! — вигукнула дівчина, — адже ви нічого мені не розповіли, а що ж далі?

— А далі немає нічого, — похмуро промовив Гриша.

Місяць котився вже десь по Дніпру. Стало зовсім тихо й темно. Бугай в глибині острова крикнув ще раз і замовк, мабуть, заснув. Гриша поволі пішов до берега.

— Гришо! — покликала Варя.

— Га? Що? Хто такий? — проснувся Коліков.

— Та це Гриша тут був, син рибалки, — сказала Варя.

— А, син рибалки, — крізь сон промовив Коліков, — геройський хлопець!..

Скрипці дуже захотілось повернутись назад, та Коліков, видно, знову заснув, а Варя боялась гукати Гришу, щоб знову не розбудити і командора, і позаду було тихо… Тоді Скрипка пішов до берега, довго сидів там, дивлячись на темну воду, потім пробрався в свою шлюпку, зігнувся в ній, вкрився парусиною і міцно заснув з усмішкою на обличчі. Все. ж він недарма пішов у цей похід!

А по Дніпру нечутно брела ніч.