Чтение онлайн

Юркович (вийшов з дальньої уборної, хитаючись). Неподражаемо!.. Антик! Мы малороссы! Рrachtvoll!.. Сharmant Delicieux! [2] И все не она, а мой друг Котенко... потому - крот... и Гирявый, ура!!

Гирявий (сіпа). Що ти? Антипів он!

Юркович. О? Громовержец!.. Испаряюсь! (Ховається).

Антипов (у дверей № 1). Можно?

Лучицька. Войдите.

Антипов (входить). Великолепно! Очаровательно! Вы целая прелесть! Ручку, ручку позвольте!

Лучицька. Вы довольны? Очень рада. А я боялась, что будете бранить... я сегодня как-то расстроена...

Антипов. Вы сегодня восхитительны, моя дива! За одно только журю и буду журить: грех, большой грех! Для такого таланта рамки малы; он рвется из них, а они давят... Мелко, мелко для вас! Поймите это! Пора на широкое, могучее море!

Лучицька. Море пустынно й нелюдимо, на нем и затеряться, и утонуть легко; родная ж речка с зелеными вербами и безопаснее, и симпатичнее.

Антипов. Полноте ребячиться; вам и моря мало... океан вас ждет безбрежный... Нет, я теперь от вас не отстану...

Лучицька. Я хоч й робка, но упорна...

Молодь (входячи). Непорівнянна! Пишна! Богине наша! Браво!! (Аплодують).

Лучицька (розчулено). Дякую, дякую, мої любі! Спасибі, голуб'ята, за щирість! Нате вам на спогад! (Роздає з букета квіти). 

Всі цілують їй руки. 

Всі. Спасибі! Слава! Слава!!

Антипов. Ну, теперь и меня придавят... Эх, юность горячая, - завидно!.. Пропустите хоть ветерана! (Пробирається).

Котенко (в двері). Господа, полиция запрещает... Прошу вас! Это беспорядок... Сейчас начало! (Гирявому). Давайте занавіс. (Сердито своїм). Завела чисто содому!

Квятковська. Ще й не те заведе!

Котенко. Господа, прошу очистить сцену! 

Метушня. Дзвінок. Всі виходять. Котенко і Квятковська - за лаштунки.

Лучицька та Квітка.

Лучицька (тре собі одеколоном виски). Як дрижить у мене все... Яка радість, яка втіха висока!.. Якого ж ще раю? Одваги, Марусю, більш одваги і сталості! І доля нас не злама! (Виходить на передкін).

Квітка (підбіга з букетом). Царице моя! Провідна зоре! Ви окували мою душу, сп'янили...

Лучицька (збентежено). Тихо, бога ради... Ні слова, Антон Павлович, ні згука! Минуле зосталось за нами: воно нас не дожене, та й ми до його не вернемось...

Квітка. Чому не вернутись, чому?

Лучицька. Шляхи наші розійшлись.

Гирявий (підбіга). Ваш зараз вихід.

Лучицька. Чуєте? Он що зове і тягне мене! Он чия тепер я рабиня! (Показує рукою на кін). 

Квітка схопився за голову. 

Завіса

Середина розкішного покою в готелі. Двері просто - вхідні, направо - до кімнати. По стінах вінки; на столах і усюди багато коштовних речей.

Палажка, Марина, потім лакей.

Маринка (за чаєм). Сьогодні Маруся краще спала, а то ті дві ночі ані на крихітку: то руки лама, то уставиться і дума щось, дума, ані озоветься.

Палажка (п'є з мисочки). І що їй сталося? Чи не зобидив хто? А може, наврочив? Так ні: всі забігають, навідують, і великі й малі, - всі зажурилися...

Маринка. Ох, не всі, не всі: Квятковська аж скаче, та й Юрій Савич радий, помічаю.

Палажка. Ох, оті кіятри, пропади вони пропадем! Тільки з чортами єднання. Всяк тобі з ними наклада. Примажеться, прибереться і почне перед миром ламатись: і регочеться, і співа, і танцює, і плаче, і репетує... А ті радіють, гукають, ляскають... один гріх і спокуса! (До лакея, що стукнув дверима). А ти не грюкай дверима!

Лакей. Невозможно основательно ногою: руки заняты-с.

Палажка. Принеси масла й сметанки.

Лакей. Сметаны нетути.

Маринка. Не сметаны, а сливок.

Лакей. Сливок? Понимаем; сейчас. (Виходячи). А то сметаны! Сметана одно положение, а сливки другое.

Палажка. А сливки в нас на дереві ростуть! От ще вовна! Ти йому по-християнськи, а воно тобі зуби скалить!

Маринка. Ситниці нема, а Маруся любить з маслом... Збігаю та куплю. (Одягається й іде).

Палажка і лакей.

Лакей (приносить сливки). Извольте-с; материал первого сорта.

Палажка. Ще хвастається. (Розгляда). Оце первий сорт? Охота по цих городах їздити та клопіт на голову брати!

Лакей (виходить). Известное дело: деревенщина - репа, а город - фантазия!

Палажка. Тпху на твоє пір'я! 

Стук у двері. 

Хто там? Тихше? Чого ви, пане? Вона просила, щоб їй покій дали.