Чтение онлайн

А незабаром виникла ще одна подібна ситуація, яка знову ледве не призвела до арешту Діллінджера. 30 березня до прокуратури міста Сент-Пол з'явилася власниця пансіонату «Лінкольн-Корт Апартмент», яка повідомила, що в її будинку нещодавно оселилися люди, схожі, на її думку, на членів банди Діллінджера. Жінці показують фото, і виявляється, що у пансіонаті під вигаданими іменами живуть Джон Діллінджер і його коханка— танцюристка ревю Евелін Фрічетт. Вони регулярно зустрічаються з членами банди — Гомером ван Метером, Едвардом Гріном і Френкі Нешем, які здебільшого відвідують їх у супроводі повій.

Прокурор Сент-Пола наказує загонові місцевої поліції захопити банду, але Діллінджеру, прикритому вогнем його спільника ван Метера, вдається втекти через дах будинку. Ван Метер і дві дами з банди Діллінджера, Бессі Скіннер і Люсі Джексон, заарештовані. На вимогу ФБР члена банди ван Метера, що ретельно стріляв у полісменів Сент-Пола, перевезено до каторжної в'язниці Краун-Пойнт у сусідній Індіані, і 19 червня 1934 року губернатор штату під «слово честі» випускає його на волю.

Але перед цим в Сент-Полі прокурор піддає «допитові третього ступеня» обох затриманих дівчат. Це відбувається в кімнаті з білосніжними стінами, підлогою і стелею, яскраво освітленій десятком прожекторів. Прокурор і його помічник ведуть допит у захисних окулярах. У того, хто потрапляє до цієї кімнати, язик розв'язується дуже швидко. Навіть не треба вдаватись до заборонених законом тортур.

Минає якихось дві години, і Бессі та Люсі почали, як кажуть в кримінальних колах, «співати». Бессі визнала, що вона — подруга гангстера Едварда Гріна і додала, що Грін збирається відвідати її 3 квітня в її квартирі. Люсі зізналася, що перебуває в інтимних стосунках з Френкі Нешем, а згодом повідомила й про сховище, де перебуває Френкі-бой, як вона його ніжно називає: в Хот-Спрінгсі в штаті Арканзас на відлюдній фермі. Сповнений гордості прокурор Сент-Пола повідомляє все це шефу ФБР Гуверу у Вашінгтон і просить його виділити спеціальних людей для арешту членів банди. Гувер дає згоду, і 3 квітня…

3 квітня агенти ФБР оточують квартиру Бессі Скіннер у Сент-Полі. Едвард Грін і справді приходить. Але він навіть не встигає дізнатися про зраду своєї коханки. Агенти ФБР без попередження відкривають вогонь із своїх автоматів, тільки-но Грін робить перші кроки по сходах.

Через кілька днів агенти схопили Френкі Неша в Хот-Спрінгсі. Його не вбили, а «тільки» важко поранили під час арешту. Оскільки тюремної лікарні в Хот-Спрінгсі немає, ФБР вирішило перевезти Неша до Канзаса, найближчого великого міста, до того ж в інтересах безпеки — залізницею.

Коли поїзд підійшов до вокзального перону в Канзаса, до нього наблизилася група чоловіків у світлих літніх костюмах з дощовиками на правій руці. Поїзд зупинився, і водночас з-під дощовиків загриміли постріли. Стріляючи на ходу, гангстери кинулися до вагона, в якому лежав Френкі Неш. Вокзал перетворився у справжнє поле бою. З вагона вели вогонь агенти ФБР, з перону — бандити Діллінджера, а з приміщення станції — вокзальна охорона. Сили були нерівні, і гангстерам довелося відступити, відмовившись від спроби визволити свого спільника. Втім, на той час Френкі Неш був уже мертвий: як тільки пролунав перший постріл, його застрелив один з агентів ФБР. Жертви цієї стрілянини — шеф поліції Олін Рід, службовець кримінальної поліції Раймонд Каффрі і двоє полісменів вокзальної охорони.

Того ж дня в Канзасі банда Діллінджера вчинила напад на один з банків, убивши при цьому трьох ні до чого не причетних перехожих, а в наступні тижні здійснила ще чотири зухвалих напади, під час яких загинуло дванадцять чоловік. Діллінджер і йото люди поводились так, наче поліції в США взагалі не існує.

Зрештою в справу втрутився сам президент Рузвельт. Він доручив генеральному прокуророві США Каммінгсу вжити спеціальних заходів до ліквідації банди Діллінджера. Каммінгс скликав нараду, в якій, крім нього і шефа ФБР Гувера, взяли участь найвідоміші криміналісти Сполучених Штатів. Але ця нарада виглядає як капітуляція державної влади перед злочинним світом.

— Протягом останнього року, — сказав Каммінгс, — в США здійснено 12 тисяч убивств і півтора мільйона грабіжницьких нападів, спроб убивства та інших тяжких злочинів. Поліції відомі поіменно 12 500 гангстерів, але вона не владна покласти край їх діяльності. Поліція й адміністративний апарат настільки злились із злочинним світом, що боротьба з бандами стала практично неможливою. Через своїх зв'язкових злочинці завчасно дізнаються про всі заплановані поліцейські акції, а якщо той чи інший з них непередбаченим шляхом все ж потрапляє до рук поліції, його незабаром або випускають під «слово честі», або невідомо яким способом звільняють з в'язниці. Подолати корупцію можливо лише шляхом розгрому гангстерських банд, а гангстерські банди можна розгромити, лише подолавши корупцію, — відверто визнав генеральний прокурор Каммінгс.

— Панове, — сказав він наприкінці свого виступу, — мені не хотілося б, щоб Сполучені Штати і їх поліція були предметом висміювання в країні і цілому світі. Я хочу нарешті повернути нашим громадянам почуття спокою і безпеки. Я хочу за всяку ціну покласти край гангстеризмові, що знайшов жахливе втілення в діяльності банди Діллінджера. Панове, я чекаю ваших пропозицій.

Каммінгс хоче покласти край бандитизмові «за всяку ціну». Рішення, що його прийняла згадана нарада, є в історії криміналістики найбільшим конфузом, якого будь-коли зазнавав керівник поліції. Едгар Гувер, шеф ФБР, тільки й може відповісти генеральному прокуророві:

— Ми неспроможні засобами, що їх нам дають право і закон, навести порядок. Вихід один: залишивши поза увагою закони і державний лад, вдатися до тих засобів, за допомогою котрих злочинний світ робить нас безсилими. Я пропоную безкомпромісний терор.

В результаті цієї наради Діллінджера і членів його банди оголосили поза законом. Всі агенти ФБР і члени поліції дістали наказ розпочати «нещадне полювання» на банду Діллінджера. Це означало, що відтоді кожен поліцейський в Америці міг без попередження застрелити будь-яку людину, якщо він вважав, що ця людина — Діллінджер або хтось із його спільників. Внаслідок цього наказу американські поліцейські в наступні тижні и місяці вбили багатьох ні в чому не винних американських громадян.

«Нещадне полювання» спочатку принесло агентам ФБР лише новий провал. 22 квітня 1934 року керівництво ФБР дістало звістку, що Діллінджер і кілька його найнебезпечніших помічників переховуються в дачній місцевості на березі озера Мічіган.

Мелвіс X. Первіс — найкращий детектив серед підлеглих Гувера і начальник Чікагського відділення ФБР, який перед цим розгромив гангстерську банду Келлі, вирушає з цілим загоном полісменів у чотирьох броньованих автомашинах до містечка Літл Богемія Лодж. Загін обережно наближається до готелю, де й справді перебуває Діллінджер з кількома своїми підручними. З пістолетами напоготові полісмени оточують будинок. Раптом на дверях готелю з'являються троє чоловіків. Один з поліцейських збуджено кричить: