Чтение онлайн

одного маестра. Баліст називав маестро Пєтьою.

25 Ігор Чорний (Шульц) - активний учасник львівського психофармако-логічного

дискурсу, трагічно загинув 2001 р. Вано Романош - музикант-

мультиінструменталіст, фронтмен індустріального музичного проекту «Nordic Nosferatu Noise», передчасно помер у 2000 р. Літературний варіант біографії

шукай за: Л.Дереш, «Industrial», неопубл.

204

– Ти панімаєш, Пєтя, - заводив він, поки маестро розливав по склянках.
– Я

сіжу і сматрю. На агонь. І агонь как би єсть, а меня как би нєт. Панімаєш, да? Пустата адна! І так харашо мнє, Пєтя, так харашо...

– Канешна, Федорович. От уявіть, шо я - це агонь, а Вас на самом ділі нема.

– Правільно! Нєма мєня, Пєтя. Ніхуя нєма.

– І я кажу, шо немає. Тільки от шо тагда єсть, Федорович? От комунізм - єсьть

він чи нема?

Але дід відчував якусь лукавинку і відкриватися не поспішав.

– На етот вопрос ми отвєтім з позіцій марксізма-лєні-нізма, - по чому негайно

вихиляв.

І от який феномен - варто йому самому випити літр горілки, як відразу ж

підіймаєься на ноги і починає оперувати такими ідейними пластами, від яких у

бехаря-відромаґ-ната і його хуни поза шкіру мороз дере. І з такою легкістю, головне, ніби карти в окопі здає. Прямо тобі крішнамурті якийсь.

Віднедавна у діда почали проявлятися сіддхи: спонтанна левітація, наприклад.

Левітує поки що невисоко - сантиметрів на двадцять підіймається, проте

маестро знає, що у діда все попереду.

Хоч і охота з йоґіном побухати, маестро вагається. Петрович розказував, недавно до Толіка-піротехніка менти приходили. Може, його шукають.

5ІЗ

Ні. Не його. Кубики не брешуть.

Можна також було заскочити до братів Коклюшів - двох ізгоїв trash-

концептуалістів, технарів-самородків, які у вільний час знімають різну туфту

на кінокамеру, складають до цього звукоряд, цифрують, мікшують, рендерять, апгрейдять, в'ючать, дрючать, врешті записують на відео-

205

касету, викурюють по наперсткові трави-«хімки» і з пафосом сумлінно зробленої

роботи проглядають відзняте. Творчий тандем треш-концептуалістів носить назву

«The Whooping-cough Brothers26», або ж «Антиодуд рятує світ» («Ворона їде»).

Те, чим займаються трешери, маестро називає «робити з гівна цукерочку».

Треш-концептуалісти обожнюють вештатися пустирищами і звалищами. Там вони

крупним планом фільмують іржаві залізяки і тому подібний непотріб.

З доступного асорті треш-концептуалісти видаються йому найбільш прийнятними: творчі люди з мінімумом комплексів, відкриті новим відчуттям і враженням.

Достатньо просунуті, щоби не цілувати землі, якою ступала нога маестра.

(Молодший Коклюш, Олег, був ще й запеклим енурез-ником. Ніщо не повертало

маестрові радості буття так тихо, як ніч під однією ковдрою з антиодудом-

юніором.)

Об'єкт №4. ОБСЕРВАТОРІЯ

Вона домінує над обрієм, схожа на космічну цитадель серед кремнієвих скель

десь на Юпітері. Вона велика, впорядкована, стерильна і безлюдна. Вона

футуристична й електронна настільки фундаментально, що, здається, ще трохи -

і Номер 4 заново відкриє для себе велич Архаїзму.

Об'єкт №4 має власний ядерний реактор, з якого черпає енергію. Його коридори

залиті ледь уловимим стерильним ультрафіолетом. Обсерваторія сяє тим сліпучо-

білим кварцовим світлом, яким починається світанок на Венері.

У деяких варіантах світу в належний час Обсерваторія активно моделює

самодеструктивну схему мислення, котре вибрало тишу.

Обсерваторія холодна. Вона - безжалісна, знеособлена космічна станція, котра

вдивляється у безконечність. Бастіон, із якого, ховаючись за примарами

логіки, жме на

26 «Брати Кашлюки» (англ.)

206

факторіал, витріскує фракталом і вривається в комбінаторну безконечність

Тиша.

Об'єктові №4 тиша властива за означенням.

Сенс існування Обсерваторії - споглядання Безодні.

Інколи Обсерваторії, втіленій архітектурно, приписують властивість Транзиту.

Всі перелічені вище ознаки були присутні в будинку номер сім по вулиці

Беранже, - гніздов'ї ґедзів та ос, кладовищі львівських ворон, яке стережуть

брати Коклюші.

The whooping-caugh brothers мешкали на сквоті в «перекошеному» будинку по

вул.Беранже (тій самій, що колись горіла). А позаяк, крім кашлюків, ніхто

більше в тих достоту белградських руїнах селитися не наважувався, брати

захопили його у свої руки й перетворили будинок на цитадель, проламуючи й

замуровуючи стіни за власним бажанням і згідно з властивим тільки їм

розумінням прекрасного. Вони контролювали входи й виходи і дбали про

дієздатність того, чим і служив їх бастіон - Транзитним залом, входом ув

Обсерваторію.

Хоч Коклюші й відкрили існування подвійного руху через їхній шанхай, вони не

здогадувалися, наскільки непомітно подвійний рух керує ними.

Свого часу Коклюшів захопила манія переслідування - ах, наскільки це

естетично, коли тебе переслідують, зітхали вони. (Ясна річ, ніхто їх не

переслідував; хоч маестро і планував колись організувати на них облаву