Чтение онлайн

— Ні, все гаразд, просто цікавлюсь. І краще було б, якби ви вважали, що не знайшли мене. А коли я повернуся, ми складемо спільну телеграму, Джозеф. Я просто не можу відмінити зустрічі, я її призначив кілька днів тому…

— Але вона не має причетності до цієї справи? — Гейт кивнув на папку.

І Роумен зрозумів, що він не може відповісти на це запитання Гейта ствердно.

… Він піднявся до себе в резидентуру; на відміну від просторих кабінетів посольських чиновників, тут була прямо-таки конурка без вікон; задушно й темно.

Роумен відімкнув сейф і написав на бланку шифрограми з поміткою «блискавка»:

«Прошу негайно сповістити, чи відомі Відділу розвідки такі імена: Хайнц Достер, Адольф Зайдель і Фрідріх Кальбах, він же Еухеніо Парреда. Вони сховалися від суду, проживають у Мадріді і є глибоко законспірованими керівниками релігіозної сітки нацистів в Іспанії. Вважав би за доцільне зразу після одержання моєї телеграми запитати про це «організацію» генерала Верена. Оперативна необхідність змушує мене, — дотримуючись також і вашої вказівки, що є в телеграмі, яку вручив мені Гейт, — вжити негайних заходів для виявлення нацистських злочинців, як це й було наказано в попередніх директивах. Вашу відповідь, а також інформацію з Мюнхена чекаю сьогодні ж, г завтра може бути пізно, бо завтра ці три нацисти зникнуть, попереджені Гаузнером, Кемпом або його зв'язковими. Версію зникнення Гаузнера вважаю за потрібне ретельно перевірити. Роумен».

Він знав, яка буде відповідь. Він був переконаний, що Відділу розвідки ці імена відомі; шифровка від них надійде зразу ж — в ній напишуть, що «організацію» запитали. А от «організація» Верена зволікатиме, їй нічого не залишається робити, вона має дати якийсь час Гаузнеру, або я взагалі нічого не розумію; вони дадуть відповідь не раніше завтрашнього вечора, підтвердять, що люди, про яких я згадав, справді є ті, кого вони самі шукають. Але вони ні в якому разі не признаються в тому, що Хайнц Достер, Адольф Зайдель і Фрідріх Кальбах, він же Еухеніо Парреда, прибули в Мадрід по їхніх паперах, з їхнім завданням, на їхні гроші, виконуючи наказ Верена. А вже з приводу перевірки обставин «зникнення» Гаузнера нехай почухається Макайр, цей пасаж для нього згодиться в майбутньому.

Він подзвонив по внутрішньому телефону своєму помічникові Джонсону, тому самому здорованю, який починав разом зі своєю командою операцію по «доктору Брунну» (Бласа він також «організував» і Крісту вів, він багато чого робив) і попросив його негайно зайти до нього (слава богу, жив при посольстві, під рукою). Коли Джонсон прийшов, Пол сказав йому, щоб той з двома своїми людьми через дві години був у ресторані «Ель Бодегон» і провів приховане фотографування трьох чоловік: біля кожного з них лежатиме пачка сигарет «Честерфілд» без фільтра і дві коробки сірників, одна з яких буде відкрита. Після того як об'єкти буде сфотографовано, необхідно дуже обережно простежити за їхнім маршрутом додому (чи в готель) і скласти про це повідомлення, яке треба негайно передати у Відділ розвідки департаменту, «незалежно від того, зустрінемося ми з вами сьогодні чи ні. Завдання ясне?»

Джонсон майже ніколи не відповідав, а мовчки кивав круглою головою, завзято працюючи щелепами; часом Роумену здавалося, що він жує не одну, а добрий десяток гумок.

А вже після цього, без помітки «блискавка», він написав другу телеграму:

«Згаданих у попередньому повідомленні нацистських злочинців мені вдалося виявити завдяки тому, що у вашій телеграмі 472–41 від сьомого серпня сорок шостого року було названо прізвище доктора Брунна, який, як ви повідомили, міг бути співробітником політичної розвідки Бользеном або — що стало ясно з наступної телеграми — СС штандартенфюрером Штірліцом.

Робота, яку проведено з вищезгаданим об'єктом, дала змогу дістати відомості, конче потрібні для того, щоб потім вийти на «вузол Гаузнера». Не може не викликати подиву те, що якийсь Кемп, про котрого я не раз повідомляв у відділ, але й досі не одержав про нього ніякої інформації, хоча й просив запитати про нього «організацію», був дивним способом поінформований про ряд моїх планів, затверджених Відділом розвідки. Це дало йому можливість увійти в контакт з Брунном, випередивши мене. Мета цього заходу — довести Брунну, що німці знають про нього й саме вони про нього піклуються і підтвердили це, влаштувавши Брунна на роботу в ІТТ до Ерла Джекобса, і влаштував його саме Кемп, хоча зробити це мав я, як і було рекомендовано відділом. Мабуть, відділ повинен якнайсерйозніше дослідити питання про можливі витоки інформації, дуже вигідної «організації» Верена. Не можу навіть уявити, що хтось із наших передає в Мюнхен зовсім секретні відомості, пов'язані з роботою по виявленню нацистських злочинців, але те, що інформація йде, — я тепер не маю ніякого сумніву, особливо після того як вийшов на Гаузнера і був змушений вилетіти в Мюнхен без вашої санкції, побоюючись, що моя телеграма з детальним описом обставин сполохне того (чи тих), хто зв'язаний з Вереном і діє на шкоду інтересам Сполучених Штатів.

Детальне повідомлення про ті сенсаційні дані, які мені вдалося одержати у Гаузнера, я надішлю після того, як буде завершено сьогоднішню операцію. Я прошу вас висловити думку про можливість залучення до роботи для виявлення нацистських злочинців і всієї їхньої сітки — не тільки в Іспанії, а й у всьому світі — тутешніх республіканців, яким властива традиційна ненависть до гітлеризму. Мушу зауважити, що чимало з них відчувають потяг до комуністичної ідеології. Чи можливе співробітництво з ними в операціях проти нацистів? Я прошу зафіксувати всіх, через кого проходитиме телеграма, поки її не покладуть на стіл Макайру, щоб можна було почати розслідування, пов'язане з виявленням німецької агентури у Відділі розвідки. Роумен».

Ну, що, Макайр, посміхнувся Роумен, важко тобі буде відповідати на цю телеграму, га? Вона ж прийде до тебе по щаблинах, короткий зміст цієї інформації буде записано в реєстр, про неї напевно доповідатимуть великому начальству, бо йдеться про можливу зраду когось із працівників Відділу розвідки. Очевидно, ти зможеш довести, що тобі підсовували липу про ситуації в Латинській Америці і тамошній німецькій агентурі, яку ти навіщось надіслав мені. Хто саме гнав тобі цю липу? Чи перевіряли її? Хто перевіряв? За чиїм дорученням? А коли перевіряли, то чому існує абсолютне довір'я до джерела інформації? Так назви його, назви!

Блискавка вже надійшла до тебе, Макайр, викручуйся тепер. А ця надійде пізніше, тоді, коли Кріста розповість мені все, що мусить розповісти, Джонсон витопче цих трьох нацистів, а Штірліц допоможе провести очну ставку між Гаузнером, мною й Крістою. Гаузнер не може не з'явитися тут, і я розумію, навіщо вони його сюди послали… «Сховаюся від арешту»… Розкажіть вашій тьоті… Він шукатиме зустрічі зі мною, щоб поставити всі крапки над «і», але Еронімо зробить так, що знайду його я. І коли все це відбудеться, я пошлю докладний звіт про те, що мною було зроблено: можете робити що вам заманеться, а я веду свою боротьбу з нацистами, і я її вестиму, аж поки не здохне останній нацист у помийній ямі. Ви можете робити те, що вважаєте за потрібне, а я всі ці місяці робив те, без чого не можна жити на цій землі, бо багато чого можна простити, а от тільки гітлеризм простити не можна. І я правильно робив, що гнув своє і діяв за своїм планом, не надсилав його вам на затвердження. Я робив правильно, тому що я виявив тутешню нацистську сітку, а згодом я зроблю це ж і в Латинській Америці, і я знаю, як я це зроблю…

… Спустившись униз, Роумен зайшов до невеличкої заскленої кімнати чергового, ще раз уточнив у транспортному довіднику точний час (якщо в Іспанії можна говорити про такий), коли прибуває автобус із Севільї, експрес «Сур-Норте», і почав гортати товстий зошит (схожий на той, у який батько записував надої його племінних корів), в якому було зареєстровано адреси й телефони дипломатів, співробітників військового аташату, представників преси та керівників провідних фірм, акредитованих при міністерстві економіки.