Чтение онлайн

го начальника київського розшукового відділення,

130

131

великого поборника дактилоскопії та службового со-

А почалося усе з такого собі «чоловічка», зовсім не-

баківництва.

показного, проте полум’яного патріота, що мав неве-

Його інструкцію чинам розшукової поліції щодо

лику, але вірну посаду в німецькій амбасаді посла

експертно-криміналіс тичної служби вивчив напам’ять

Вільгельма фон Айзена.

і з усім нахабством молодості поїхав на прийом —

Потрапив тому клерку на очі дивний документик,

знайомитись.

що свідчив про неправомірну діяльність патрона.

Познайомився, на подив, просто: зайшов за адре-

Приніс його Олексію Крапці, що вже мав добру репу-

сою, де кумир мешкав, та з порогу про антропометрію

тацію і навіть опублікував пару статей про світовий шпіо-

все, що знав, так і видав.

наж і необхідність приділити більшу увагу спецслужбам.

— А як щодо чаю поганяти? — запитав вельми-

Статейки, власне, пройшли поза увагою високого

шановний Георгій Михайлович, оглядаючи потерті

начальства.

мешти провінційного візитера. — З медом та ци-

Проте «чоловічок» їх опанував и прийшов саме до

тринкою?

молодого сищика.

…І так вони чаїв у той вечір наганялися за друж-

І почав Олексій Богданович рити, так би мовити,

ньою бесідою, що наступного місяця став двадця-

у приватному порядку.

тип’ятирічний п. О. Б. Крапка помічником обер-по-

І таки дещо нарив.

ліцмейстера київського департаменту.

Зібрав теку і пішов з нею до начальства — допо-

Благословив його Сироп’ятко і вмер наступного

відь робити.

дня — чи то від віку, адже мав поважні роки, чи то

Похвалили.

не витримав такої вдачі жовторотого помічника, ко-

Дали день на те, аби весілля відгуляв.

лишнього канцеляриста.

І пообіцяли включити в таємну роботу, набагато ви-

Через рік вірної поліцейської служби пан Крапка

щу за діяльність звичайного сищика.

отримав подяку «за видатну поліцейську діяльність»

Про весілля що ж сказати?

від київського повітового справника і 85 рублів пре-

Весілля — свято.

мії, котра пішла на… оплату весілля і дві мебльова-

Справа почекає.

ні кімнати в будинку пана Якименка, що вікнами на

Дніпро і кручі дивилися.

Певно, про весілля тобі, рибонько, було б цікавіше

Але і це ще не все!

послухати.

Адже йшов Олексій Крапка сходинками кар’єри

нестримними семиверстовими кроками. Власне, про

…Ольга Сироп’ятко, донька колишнього Крапчиного

кар’єру дбав не дуже, проте, крім розслідувань по-

начальника, давно на Олексія оком накинула.

бутових злочинів, зацікавився темою антидержав-

Ще у Фастові, коли приходив юний красень до бать-

ного тероризму.

ка, Миколи Панасовича, чаю посьорбати та про справи

132

133

погомоніти. Та й він, досвіду любовного не маючи, Ех, можна було б іще поніжитися біля молодої дру-

милувався ніжною дівчиною. І, як сирота, що давно хат-

жини. Власне, він саме так і вчинив би, але кликав

нього затишку не мав, мріяв про надійний свій тил, де б

Олексія борг честі.

вистеляла стіл білим обрусом вірна дружина, зустрі-

Тихо-тихо вислизнув за двері, радіючи, що увечері

чала б на порозі після служби. Покохалися, одне слово.

чекатиме на нього тут медова казка. Досить, набув-

І все як у романах: батько проти!

ся сиротою, тепер усе інакше піде.

Чи задля канцеляриста він доньку виховував?

А хвилин зо п’ять чи, може, десять — якби ж то зна-

Але як пішов Олексій угору по службі та ще й до сто-

ти! — у шпарину, що між підлогою та дверима була, лиці перебрався, то на смертному одрі дав таки бла-

коричнева змійка полізла…

гословення.

Доповзла до краю білої сукні, посунула під ліжко.

Весілля тихе було.

І вже не змійка — а ціле коричневе озеро підлогу

Обвінчалися в Михайлівському.

вкрило.

Невеликою компанією прогулялися по Дніпру та

У ньому і сукня, і звішене з ліжка подружнього про-

й проводили молодят до щойно знятих мебльованих

стирадло, і краї портьєр вимокли.

апартаментів.

А по тому озеру за мить запалали заграви.

А те, що біля дверей з ночі якийсь чолов’яга кру-

Спочатку теж — змійками золотими, а потім уже

тився — хіба таке помітиш у доленосний день?..

цілим морем смертельного швидкого вогню.

На ранок прокинувся Олексій уже не хлопчиком —

мужем.

У цей час Олексій у кабінеті начальства стояв і сумно

Помилувався, як юна дружина в подушку носиком

слухав, як вичитує його обер-поліцмейстер. Мов-

вткнулась, накрив оголене плечико ковдрою, поцілу-

ляв, не лізьте, пане Крапко, не у свої справи, не чі-