Чтение онлайн

Зате блискавична серія ліва-права-ліва виявилася дуже результативною, відкинувши каратиста до стіни. Темношкірий підскочив до нього і докінчив почате прямим ударом лівою, так що голова з неприємним звуком стукнулася об муровану кладку, і боєць сповз по стіні на підлогу. Метальник м’яча ударив його ще два рази, але це було вже зайвим.

Сидячи на стільці, «Род» засклілим поглядом спостерігав за сценою.

Клацнуло лезо складаного ножа. Пригнувшись і широко розкинувши руки, у бійку кинувся третій супротивник. Якраз у цю мить «Рода» знудило на власні черевики — вірна ознака струсу мозку, відзначив Харрі задоволено. Його й самого почало трохи нудити, особливо коли він побачив, як перший противник, очунявши, зірвав зі стіни біту й підійшов до боксера ззаду. Третій, з ножем, стояв тепер поряд з Харрі, не звертаючи уваги на нього.

— Ззаду, Ендрю! — гукнув Харрі, повисаючи на руці з ножем.

Він почув глухий і сухий тріск біти, гуркіт столів і стільців, але увага його була прикута до парубка з ножем — той вирвався і тепер кружляв біля нього, театрально розмахуючи руками і недоумкувато оскалюючись.

Не спускаючи очей із супротивника, Харрі почав шарити по столу, шукаючи бодай якоїсь зброї. Від стійки лунали удари крикетної біти.

Парубок з ножем розсміявся і став підходити ближче, перекидаючи зброю з однієї руки в другу.

Харрі стрибнув уперед, ударив і відскочив назад. Права рука супротивника повисла як батіг, ніж, дзенькнувши, упав на кам’яну долівку. Сам він здивовано втупився у праве плече, з якого стирчала шпажка із шматочком шампіньйона. Права рука відмовлялася рухатися. Все з тим же здивованим виглядом він лівою рукою поторкав шпажку, ніби перевіряючи, чи не привиділася вона йому. «Напевно, попав у м’яз або нерв», — подумав Харрі і вдарив знову.

Він зрозумів лише, що поцілив по чомусь твердому — від кисті до плеча пробіг різкий біль. Супротивник відступив на крок і ображено поглянув на Харрі. З однієї ніздрі у нього витікала густа цівка крові. Харрі потер руку. Потім підняв кулак знову, але передумав.

— Так я собі кісточки зіб’ю. Може, просто здасися? — запропонував він.

Супротивник кивнув і гепнувся поряд з «Родом», який як і раніше сидів, затиснувши голову коліньми.

Коли Харрі обернувся, він побачив, що Барроуз стоїть, наставивши на першого з нападників пістолет, а поміж перекинутих столів мов неживий простягся Ендрю. Дехто з відвідувачів дав драла, дехто стояв і з цікавістю спостерігав за тим, що діється, але більшість сиділи і дивилися телевізор. Крикетний матч Англія-Австралія.

Коли до поранених приїхала машина «швидкої допомоги», Харрі потурбувався про те, щоб Ендрю забрали першим. Сам він йшов поряд з ношами. У Ендрю ще йшла кров з вуха і страшний хрип виривався з горла під час дихання, але він усе-таки прийшов до тями.

— He знав, що ти граєш у крикет, Ендрю. Чудовий кидок, але, по-моєму, дуже жорстко.

— Еге ж, твоя правда. Я неправильно оцінив обстановку. Ти цілком тримав ситуацію під контролем.

— Ні, — відповів Харрі. — Не брехатиму: не тримав.

— Гаразд, — сказав Ендрю. — І я не брехатиму: у мене страшенно болить довбешка, і я шкодую, що взагалі сюди приперся. Було б справедливіше й краще, якби замість мене лежав ти. Я не жартую.

Коли від’їхала «швидка допомога», в барі залишилися тільки Xapрі і Барроуз.

— Сподіваюся, ми не наламали тут у вас дров? — запитав Харрі.

— Та ні, нічого. Крім того, моїм відвідувачам іноді подобаються видовища наживо. Але тепер тобі треба бути обережним. Босові цих хлопців не сподобається, коли він усе дізнається, — відповів Барроуз.

— Он як? — Харрі здалося, що Барроуз готовий щось йому розповісти. — А хто їхній бос?

— Я тобі нічого не говорив, але хлопець на твоїй фотографії добряче на нього схожий.

Харрі повільно кивнув:

— Тепер я попереджений. Значить, озброєний. Ви не проти, якщо я візьму ще одну шпажку?

Зубний лікар на Кінґз-Крос з першого погляду визначив, що над відновленням зламаного посередині переднього зуба доведеться помудохатися. За підготовчу роботу Харрі видав йому щедрий гонорар, сподіваючись, що начальник поліції Осло пізніше відшкодує ці витрати.

У дільниці Харрі довідався, що в Ендрю зламано три ребра і сильний струс мозку, отож він валятиметься на лікарняному ліжку щонайменше тиждень.

Після обіду Харрі попросив Леб’є з’їздити разом з ним відвідати хворого. Вони доїхали до лікарні Сент-Етьєн і залишили запис у журналі відвідувань — товстенному фоліанті, що лежав у реєстратурі перед ще товстішою медсестрою. Харрі спробував запитати, куди йти далі, але медсестра лише показала на себе пальцем і похитала головою.

— Вона не говорить англійською, — пояснив Леб’є.

Вони пішли далі і наткнулися на молодого й усмішливого чергового адміністратора, котрий заніс їхні імена до комп’ютера, повідомив їм номери палат і пояснив, як пройти.

— Від кам’яного віку до наших днів за десять секунд, — прошепотів Харрі.

Вони перекинулися кількома словами із загіпсованим Ендрю, але той був у поганому гуморі і через п’ять хвилин попросив їх забиратися під три чорти. Поверхом вище в окремій палаті лежав той парубок з ножем. З рукою на перев’язі і набряками на обличчі, він дивився на Харрі так само ображено, як і учора ввечері.

— Що тобі треба, чортів коп? — простогнав він.

Харрі сів на стілець біля ліжка.

— Дізнатися, чи давав Еванс Вайт розпорядження вбити Інґер Холтер, кому він його давав і чому.

Хлопець на ліжку спробував розсміятися, але замість цього зайшовся кашлем.

— Не знаю, про що ти говориш, копе, і думаю, ти сам цього не знаєш.

— Як плече? — спитався Харрі.

Очі людини на ліжку стали вилазити з орбіт.

— Тільки попро…

Харрі дістав з кишені шпажку. На лобі у людини на ліжку набрякла синя вена.