Чтение онлайн

— Теодор Асмус! — посміхнувся Ґермаго. — Балакучий товстун, який не може вилікувати сам себе від французької хвороби, підчепленої у Луврі… Але, як би там не було, Ваша милість з гідною подиву ретельністю убезпечує себе від пройдисвітів.

Підкоморій розсміявся.

— Якщо Ви, мій високопосвячений друже, вже спроможні дратуватись, то цей дикун-травник, що сидить у кутку і шпигує за нами, недарма їсть ханські пляцки. Ви на шляху до одужання. Моїм красуням і красунчикам варто вже зараз купити нові притирання і гребені. Шкода, що поштові кур'єри не забредають до цього вертепу. Я б офірував талярів десять, щоб попередити свій гарем.

— Щодо чуми, — перейшов на шепіт Ґермаго, — то це було б небезпечно передовсім для Вас.

— Я не страхополох, мій друже, — набундючився підкоморій. — Я нащадок войовничих готських королів і хрестоносців! Невже Ви думаєте, що я не схотів би врятувати мого сюзерена і благотворця Яна Казиміра ціною власного життя?

— Вибачте, Ваша милосте. Бог мені свідком, що мав я, недорікуватий учень славетних риторів, на увазі тільки те, що особи, передбачені у Вищих Промислах для змін земних, не повинні наражатись на небезпеку зайвий раз і тим випробовувати Милосердя Боже.

— А звідки Вам вже тепер може бути відомо, що саме мене, Ладара Домініка-Евстагія Казумана-Альбана, призначено для великої долі? — насторожився шляхтич. — Ви ж самі казали, мій посвячений друже, що таємниці майбуття відкриваються лише під час Ритуалів.

— Я не відмовляюсь від виголошеного ніколи, Ваша милосте, але загальновідомо, що ті, у чиїх жилах тече шляхетна кров, вже є обранцями долі, і при накресленні шляхів народів і царств їх згадано у першу чергу.

— Мій друже, — зітхнув нащадок хрестоносців. — Уже під час цієї баталії мені довелося бачити стількох синів шляхетних фамілій, безглуздо зарізаних захланними рабами, безрідними чабанами і рільниками з собачими прізвиськами, що вже й не дуже вірю Вашим куртуазним передбаченням. Нехай замість пристрасних смертних слово своє скажуть досконало обізнані Вищі Судді. А я підкорюсь волі Безсмертних істот. Принаймні я сподіваюсь під час Ритуалу на власні очі побачити одну з них і на власні вуха почути про той престол, який уготований моїй дупі.

— Ви шляхетні навіть у недовірі.

Після недовгого мовчання Казуман сказав:

— Хочу нанести візит тарханові. У Вас немає дзеркала?

— Ось воно, — Ґермаго вказав підкоморію на полірований срібний дискос біля ложа.

— Ця річ була в церковному вжитку, мій друже. Чи не гріхом використовувати її як дзеркало?

— Не думаю, Ваша милосте, що я перший перепризначив цю тацю.

Підкоморій перехрестився, поставив перед собою дискос і взявся поправляти мережаного комірця.

— Чи є у Вашої милості новини про осаду Збаража? — поцікавився хворий.

— Волею Викупителя гріхів наших, на штиб мого теперішнього поводження з церковним причандаллям, преславний vis major [47] лицар Ярема [48] і реґіментарії [49] відбили найжорстокіший штурм, який бачили з часів оборони Родоса. Кажуть, що в бою загинув великий воїн Хмельницького полковник Бурляй і що сарацинський канцлер Шафір Кассіяґа третій день пиячить з хлопчиками і цілонічно плаче, позаяк нетривка сарацинська Фортуна показала його непереможному ханові дупу. А жиди втричі підняли ціну викупу за своїх, і у таборі від того велика радість та ясирний торг. Кажуть також, що найясніший наш король (нехай Господь і Матір Божа примножать його перемоги!) вже у Топорові і готовий кинути тридцять тисяч одної тільки шляхетської кінноти на сарацинів і Хмельницького. З ним до нас на допомогу йдуть найкращі полководці Речі Посполитої і серед них мій славний родич коронний канцлер Оссолінський! Як писав премудрий Теренціус: «Fortes fоrtuna аdjurat!» [50]

— Вельми втішні реляції, Ваша милосте, хоча яко лицар Трипелюскової Лілії я відношу звістки про очікуваний і невідворотний морд стількох християнських душ до звісток скорботного чину…

— Сойм небесний прийме до свого лона усіх праведників, мій друже. Нам, воякам, пристало тішитись земними перемогами…

Завіса у проході несподівано відхилилась і з'явилось лискуче і кругле, немов мідна таця, обличчя старшого євнуха. Він заштовхнув до лічниці перелякане напівголе дівчисько років дванадцяти і щез у повстяному лабіринті.

— … І земними насолодами, — додав підкоморій, підхоплюючи дівчинку під пахви. Швидким рухом він розв'язав шнур на її шовкових шароварах, стягнув їх і поплескав по кругленькій гепі. — Ви тільки подивіться, мій любий друже, яку газелю знайшов Махмуд всього за тринадцять обрізаних талярів. Яке вмістилище вітальних еманацій, життєвої сили! Тепер візит до тархана невідворотно відкладається. Орфей прагне Еврідіки… Яке м'яке волосся! Поцінуйте, мій друже, помацайте! Це ж справжня Королева для Ритуалу. Я вже уявляю її на жертовнику. Біла шкіра, руде волоссячко і холодний безжальний чорний мармур, що прагне крові… О, вона ще й незаймана! Помацайте, мій друже, це ж найсправжнісінька знахідка! Навіть наш незворушний дикун витріщився на таке диво.

Чунь справді перервав своє заняття і з цікавістю спостерігав за маніпуляціями Казумана. Як на його смак, дівчисько було захуде і надто доросле. А на нозі було видно пляму підозрілого кольору, наче лишайну. Хитрий Махмуд явно заощадив чотири таляри. Як лікар Чунь ніколи б не порадив цю доньку немитих скотарів для гарему господаря. В неї ж, напевно, й глисти є… Але цим зарозумілим варварам лише б дірку… Чунь повернувся до млинка.

— Незайманість не завжди є ниткою Аріадни у лабіринті Ритуалу. Я б віддав перевагу дівчинці, зануреній у безодню гріха і розпусти. Наявність цноти може роздратувати певний вид астральних істот (лабіринти потойбіччя населені мінотаврами), особливо тих, що живляться струменями темних інфернальних енергій… Вона часом не юдейка?

— Махмуд казав, що полька. А щодо безодні розпусти, друже мій, то ми зараз зануримо це сотворіння туди якнайглибше, — пообіцяв нащадок готських королів, витягаючи з-під кафтана якесь шкіряне знаряддя. — Ось, мій незрівнянний друже, пречудовий і кумедний пристрій Аrs Venus, котрий винайшов один стомлений жінками і хлопчиками алжирський принц. Це, як бачите, шкіряна маска з отворами для очей і руркою для рота. От ми надягаємо цю машкару на обличчя нашої красуні… Не сіпайся, бо приб'ю!… Застібаємо на потилиці ремінці, і готово…

— Якась музикальна машина?

— О! Ваша здогадливість, мій друже, може скласти неабияку конкуренцію Вашій освіченості. Ви направду вгадали. Зазвичай незаймані дівки у мить дефлорації, коли могутній лицар мечем кохання розширює їм отвір Венери, пищать і кричать. З цією маскою ми убезпечені від таких неприємних звуків. Рурка створена так, що трансформує всі писки і крики у приємну смішну мелодію. Дуже зручно у таких наметах, як цей. Я буду занурювати цю милу дівчинку у безодню гріха (мені сподобався цей Ваш вислів), а наш господар за ковдрами почує лише спів флояри. Як можете бачити, мій любий друже, справжній шляхтич має бути несамовито вигадливим задля куртуазного поводження з рівними йому за родоводом і рангом володарями. Особливо якщо перебуває у них в полоні.