Чтение онлайн

вальторня— валторна

варґа(польськ.) — губа

вареха— ополоник

вартівня— приміщення для сторожа або війскових вартових

вділ— униз, додолу

веґера— вегеря, вид танцю

верзуни— постоли

вертеп— ляльковий театр з біблійними персонажами, який колядники показують на Різдвяні свята

весталка— жриця римської богині домашнього вогнища Вести. Давала обітницю безшлюбності і цнотливості; була зобов'язана підтримувати у храмі невгасимий вогонь.

весь— село

вечірня— вечірнє Богослужіння

ВиговськийІван (?-1664) — гетьман Війська Запорозького (1657–1659); за Б. Хмельницького генеральний писар; 1658 придушив повстання М. Пушкаря та Я. Барабаша; уклав з Польщею Гадяцьку угоду 1658; розбив московське військо в Конотопській битві 1659, але незабаром зазнав поразки в громадянській війні, зрікся булави і виїхав до Польщі; звинувачений П. Тетерею у зраді польського короля і розстріляний поляками.

видень— глядач

видиво— видіння, примара

вижки— вишки, місце над сіньми, де зберігають сіно, солому тощо; підрі

виклинати— проклинати

вильот— відкидний рукав

вилущок— лісковий (ліщиновий) горіх, який сам вилущився; перен. міцний, здоровий, гарний хлопець

випенетрувати— дослідити, вивчити

випороток— недоношене маля тварини, яке виймають з тіла убитої або загиблої матері

випощений— виголоднілий

випулити очі— витріщитися

Висока Порта[Оттоманська Порта, Блискуча Порта] — заведена в європейських документах та літературі середніх віків і нового часу назва уряду Османської імперії

вихрестка— дівчина або жінка, яка перейшла в християнство з іншої релігії

віват(лат.) — вітальний вигук «хай живе». Тут: вітальний постріл

віддоловувати— відкопувати зі сховку

відшиб'я— затишне місце: на боці, осторонь

віз— тут: сузір'я семи зірок, що нагадує віз (Велика Ведмедиця, Мала Ведмедиця)

вісьта— вигук, яким повертають коней наліво

вітчина— вітчизна

вйо— окрик, яким підганяють коней; но

вносити— тут: висновувати, робити висновок

ВобанСебаст'єн Ле Претр (1633–1707) — французький військовий інженер, маршал Франції. Викладав наукові основи фортифікації, розробив метод поступової атаки фортець; один із засновників міннопідривної справи.

Водан— верховний Бог давніх германців континенту (у скандинавській міфології — Один)

ВойнаровськийАндрій Янович (1681/1682–1740-і) — небіж І. Мазепи, син Олександри Мазепи і київського земського судді Яна Войнаровського. Навчався у Києві й у Дрезденському університеті. У жовтні 1708 І. Мазепа відправив А. Войнаровського до Меншикова з повідомленням, що не може зустрітися з ним через хворобу. А. Войнаровський, отримавши нові повідомлення від гетьмана, втік з Горська. Взяв активну участь в антимосковському повстанні — їздив до Туреччини, Криму зі зверненнями про допомогу, відзначився у боях за Веприк і Гадяч. У Бендерах домігся передання йому в спадок великого скарбу гетьманського уряду. Провадив переговори у Криму, Стамбулі, з європейськими урядами в українській справі, намагався створити антиросійську коаліцію, щоб відновити українську державність. 1716 був підступно захоплений і вивезений з Німеччини до Петропавлівської фортеці, де пробув до 1723, потім його заслали в Якутськ. Там він помер десь у 1740-их роках.

воловід— товстий шнур, налигач

воловодити— зволікати

волока— ділянка землі площею близько 16,8 гектара

волохи— населення Придунайських князівств і Трансільванії, з якого в другій половині XIX ст. сформувалися румунська і молдавська нації

восвоясі(рос.) — додому, геть

впів— тут: упоперек

вразі(старосл.) — вороги

всадник(рос.) — вершник

всеп'яніший синод— зборища наближеної до Петра I верхівки російського суспільства, на яких панувало пияцтво, розпуста і богохульство

всовганий(сніг) — слизький, утрамбований ковзанням ніг

встеклий(польськ.) — божевільний; збожеволілий

вчасний— ранній

гавра— лігво звіра, барліг

газард— азарт

гайдук— виїзний лакей; слуга; придворний охоронець

гайта— вигук, яким повертають коней направо

гаківниця— довга важка рушниця з гаком на прикладі

галябарда— алебарда

гармаш— артилерист

гевал— велика, неповоротка, незграбна людина

гемонський— від слова «гемон» — демон (у лайливому значенні)

Геракл[Геркулес] — у давньогрецькій міфології герой, наділений надзвичайною силою. Здійснив багато подвигів: переміг Антея, звільнив Прометея та ін.

Герта— скандинавська богиня моря, дружина Водана (Одина). Мати-годувальниця всіх живих істот.

ГерцикГригорій Павлович (? — після 1735) — син Полтавського полковника. Закінчив Києво-Могилянську колегію. Виконував обов'язки наказного полковника. Ймовірно, 1708 р. перебував у Батуринській фортеці і якимсь чином врятувався. В уряді П. Орлика обійняв посаду генерального осавула. їздив з дипломатичними завданнями до кубанського султана, донських козаків, казанських татар, запорожців, до Туреччини. Проживаючи у Швеції, виконував різні доручення П. Орлика. 1720 р. його підступно викрали у Варшаві царські агенти. 1728 р. перебував у Петропавлівській фортеці, а пізніше жив як політичний засланець у Москві. Ще раніше, 1712 р., була заслана його дружина. Коли вона померла 1732 р., Г. Герцик навіть не мав грошей на її поховання. 1735 р. був звільнений з-під караулу і почав отримувати на сім'ю, в якій було четверо дітей, 25 копійок на день. У тексті прізвище цього діяча подано автором у двох варіантах: Герцик і Герциґ. Останній ближчий до німецького слова herzig, що означає «милий, славний».