Чтение онлайн

Приховавши свою лють так добре, що аж сама здивувалася, Меґі знову оглянула гумове коліщатко у своїй руці.

— Ану розкажи мені про оці французькі штучки. Як же вони завадять мені мати дитину?

Люк підійшов до неї ззаду і притиснувся; від доторку їхніх тіл вона затремтіла: він думав, що від збудження, вона знала, що від огиди.

— Невже ти про це нічого не знаєш, Меґ?

— Ні, — збрехала вона. Втім, стосовно евфемізму «Привіт із Франції» це було чистою правдою, бо вона ніколи раніше не чула цього виразу.

Він полоскотав руками її груди.

— Ось послухай. Коли я кінчаю, я виділяю… ну, не знаю, як сказати… виділяю оцю штуковину, і коли я входжу в тебе, не вдягнувши презерватива, ота штуковина залишається в тобі. А коли вона залишається в тобі надовго й часто, то зачинається дитина.

Он воно як! Він надівав оце на себе, наче шкірку на сосиску! Брехун, шахрай!

Вимкнувши світло, Люк затягнув Меґі до ліжка, і невдовзі помацав рукою в пошуках того протидитячого пристрою; потім вона почула ті самі звуки, як і тоді, у спальні готелю. Тепер Меґі знала, що він вдягає на себе «французьку штучку». Брехло! Ну то як його надурити?

Намагаючись не показувати, скільки болю він завдає, Меґі перетерпіла. Чому ж воно так болить, Господи, якщо це природний процес?

— Що, Меґ, не подобається? — спитав він трохи згодом. — Мабуть, ти отам дуже маленька, якщо тобі й досі так боляче після першого разу. Що ж, я більше цього не робитиму. Не проти, якщо я припаду до твоїх грудей?

— Та яка різниця? — зморено відповіла вона. — Якщо ти не зробиш мені боляче — гаразд.

— Ти хоч би трохи підбадьорилася, Меґ!

«А навіщо?» — подумала вона.

Тим часом Люків пеніс знову піднімався — минуло два роки, перш ніж у нього з’явилося для цього достатньо часу й енергії.

О, як добре бути з жінкою, хвилюючою і недоступною. Він не почувався одруженим із Меґі; це було, наче швиденько перепихнутися на пасовиську за баром у Кайнуні або притиснути пихату міс Кармайкл до стіни стригальського сараю. Меґі мала красиві груди, тверді від фізичної роботи та верхової їзди, саме такі груди йому подобалися, і Люк щиро насолоджувався смоктанням її грудей, подобалося йому також відчувати свій пеніс затиснутим між їхніми животами. Презерватив притупляв чутливість чоловіка, але не вдягати його перед зляганням означало добровільно шукати собі проблем.

Мацаючи руками у темряві, він взяв її за сідниці, перевернув і поклав на себе, потім затиснув сосок зубами, відчуваючи, як прихована цятка набухає і твердіє під дотиком його язика. Неймовірна огида до Люка охопила Меґі: які ж сміховинні створіння, ці чоловіки — мурчать, смокчуть і вовтузяться, вперто прагнучи якогось лише їм зрозумілого задоволення. А Люк збуджувався, мнучи її сідниці та спину, несамовито смокчучи їй груди, наче востаннє в житті, схожий на переросле цуценя, яке несподівано для нього підклали до матері. Його стегна ритмічно засмикалися, а Меґі розпростерлася на ньому в незручній позі, бо її огида перла через край, щоб допомагати йому, — і раптом відчула, як незахищений кондомом пеніс прослизнув їй поміж ніг.

Оскільки Меґі не була активною учасницею акту, то вона думала про своє. І саме в ту мить у неї з’явилася ідея. Повільно і ненав’язливо вона повернула пеніс так, що він опинився напроти її найболючішого місця. Глибоко вдихнувши для хоробрості, вона стиснула зуби і вдавила пеніс у себе. Хоча цього разу теж вийшло боляче, але не так боляче, як раніше. Без гумової оболонки член Люка став слизьким, його легше було вводити в себе і значно легше терпіти.

Люк аж очі витріщив. Він був спробував зіпхнути Меґі з себе, але що це, Господи? Без «французького привіту» йому стало неймовірно краще, він ніколи не бував у жінці «голяка» і через те й гадки не мав, настільки відрізняються ті відчуття. Тому Люк, відчувши безпосередній контакт, не знайшов у собі сил відштовхнути Меґі й зрештою оповив її руками, не в змозі сконцентрувати увагу лише на грудях. Хоча кричати вважалося нижче чоловічої гідності, він не зміг втриматися від крику, а потім ніжно її поцілував.

— Люку?

— Що?

— А чому б нам не робити так кожного разу? Тоді тобі не довелося б вдягати оту свою французьку штучку.

— Нам не треба було робити цього тепер, не кажу вже про майбутнє. Бо коли я кінчив, я був повністю в тобі.

Вона схилилася над ним і тихенько погладила йому груди.

— Але ж, Люку, бачиш — я сіла, і воно там не тримається, воно витікає! Люк, благаю, без презерватива набагато краще, та й болить менше. Я впевнена, що нічого не буде, бо воно — витікає. Будь ласка, Люку!

Яка ж людська істота встоїть від повторення задоволення, та ще й коли на цьому наполягають так переконливо? Люк, немов той Адам, що піддався спокусі, кивнув головою, бо про ці деталі інтимних стосунків він був обізнаний набагато менше за Меґі.

— Може, ти й правильно кажеш, та й мені приємніше, коли ти не пручаєшся. Гаразд, Меґ, тепер так і робитимемо.

І вона, невидима у темряві, задоволено всміхнулася. Бо воно витекло не повністю. Коли Меґі відчула, як пеніс зморщився і випав, вона тугим вузлом напружила всі внутрішні м’язи, зісковзнула з Люка і лягла на спину, невимушено задравши догори схрещені ноги, рішуче налаштована будь-що зберегти те, що з неї не витекло. «Що ж мій любий чоловіче, от ти й попався! Ось побачиш, пане Люк О’Ніл, буде у мене дитина — і квит!»

Вдалині від приморської спеки та вологості Люк швидко поправлявся. При доброму харчуванні він швидко набирав вагу, а його шкіра з огидно-жовтої стала звично смаглявою. Спокусливій та охочій у ліжку Меґі було неважко переконати чоловіка розтягнути два тижні до трьох, а потім і до чотирьох. Але наприкінці місяця він збунтувався.

— Вже нема причин залишатися, Меґ. Я почуваюся так само добре, як і до хвороби. А ми сидимо тут з тобою на вершині світу, немов цар та цариця, і тринькаємо гроші. Я потрібен Арне.

— А може, передумаєш, Люку? Якби ти справді цього хотів, міг би придбати собі ферму вже тепер.

— Меґ, нумо — ще трохи отак поживемо, а там видно буде, добре?

Звісно, йому не хотілося визнавати, але потяг до роботи з тростиною був у нього в крові, отой дивовижний та незбагненний захват, який відчувають декотрі чоловіки до важкої роботи, що вимагає повної фізичної віддачі. Схоже, Люк зберігатиме вірність цукровій тростині доти, доки його тіло зберігатиме молодечу силу. Єдине, на що могла сподіватися Меґі, — змусити чоловіка передумати, народивши йому дитину, майбутнього спадкоємця маєтності поблизу Кайнуни.