Чтение онлайн

30 Про злодїя нїхто байдужен не буває, хоч би він крав голодний, щоб попоїсти;

31 А вже як спіймається, то заплатить у семеро все; що має він в домівцї, все втеряє.

32 Хто ж перелюбствує з жінкою чужою, ума в його нема; той губить душу свою, хто се чинить.

33 Побоїв і сорому набереться він, і безчесть його не зотреся.

34 Бо ревнованнє й лютість мужа не пощадить в день пімсти;

35 Не прийме він нїякого викупу й не вдовольниться, хоч би ти й як багато давав дарів.

Приповiстi 7

1 Сину мій! хорони слова мої, й заповідї мої ховай у себе.

2 Хорони заповідї мої й жий, і науку мою, як зїницї очей твоїх.

3 Понавязуй їх на палцї собі, й понаписуй їх на скрижалях серця твого.

4 Скажи премудростї: Ти сестра моя! а розум назви рідним (братом).

5 Щоб вони давали острах тобі від жінки чужої, що мягкими словами промовляє.

6 Ось, я раз дивився кріз крату в вікно у моїй домівцї,

7 Та й побачив серед недосьвідних, - постеріг між молодими людьми нерозумного молодика,

8 Що йшов близенько її переулок і простував до будинку її при дорозї,

9 В вечірні сумерки, в нічній темряві й мороцї.

10 І ось - зустріч йому йде молодиця в блудничій одежі, і хитрим серцем,

11 Щебетлива й невгавуща; ноги її не втерплять перебувати в домівцї в себе:

12 То на улицї, то на майдані, і переулках кує вона зраду.

13 От і обняла його, поцїлувала та й каже без сорома в лицї:

14 В мене мирна жертва: сьогоднї я сповнила обітницї мої;

15 Тим і вийшла на зустріч тобі, щоб тебе відшукати, та й - знайшла тебе;

16 Постелю мою вслала я килимами, квічастими тканинами з Египту;

17 Почивальню мою запашила я миррою, алоєм та цинамоном;

18 Ходи ж, будем до самого ранку впиватись пестощами, насолоджуватись любовю;

19 Мужа бо дома нема, - вибравсь у далеку дорогу;

20 Сакву грошей забрав він із собою, вернеться, як місяць у повнї засьвітить.

21 Так і приманила його ласкавим щебетаннєм, взяла гору над ним солодкими словами.

22 Як стій, пійшов він за нею, як ійде віл під обух, наче пес на ланцюг, наче олень під вистріл,

23 Покіль стріла не пробє печінок йому наскрізь; так бідна пташка летить на сїло, й не знає, що воно їй на погибель.

24 Слухайте ж, дїти, мене, приникайте до слів уст моїх.

25 Нехай не надиться твоє серце на її дороги, не блукайся стежками її:

26 Многих вона зранила й повалила й много сильних убила;

27 Дом її - се битий шлях у преисподню, ведучий в саме мешканнє смертї.

Приповiстi 8

1 Чи ж премудрість не покликує, чи розум не знїмає свій голос?

2 Вона стає на високих місцях, при дорозї, та на роздорожжях;

3 Вона кличе коло воріт при ввіходї в місто, коло ввіходу в самі двері:

4 Люде, се до вас я покликую, до синів чоловічих мій голос!

5 Навчайтесь, нерозумні, мудростї, і ви, глупі - розуму!

6 Слухайте, бо я про важне говорити буду, й сама се правда, що уста мої виповідають.

7 Бо саму правду говорить язик мій, а все, що безбожне, - гидота устам моїм.

8 Всї слова уст моїх справедливі; нема в них облew Rду анї омани.

9 Всї вони ясні тому, хто має розум, і справедливі для тих, що знання набули.

10 Прийміть мою науку над срібло раднїще, знаннє моє ви цїнуйте над золото щире;

11 Мудрість бо над перли дорожша, й нїчо, що можна бажати, з нею не зрівняєсь.

12 Я, премудрість, пробуваю з розумом і шукаю розважливого знання.

13 Страх Господень - значить ненавидїти зло; гордощі, високомірність, зла путь і двоязичні уста менї ненависні.

14 В мене рада й правда, я - розум, у мене сила.

15 Мною й царі царюють і праводавцї встановляють справедливість;

16 Мною правлять князї й вельможні, та всї суддї землї.

17 Люблю я тих, що мене люблять, і хто мене шукає, той знайде мене.

18 І богацтво й слава в мене, всї блага неминущі й справедливість;

19 Плоди мої лучші золота - золота найчистїйшого, а хісна з мене більше, як із найдобірнїйшого срібла.

20 Я ходжу шляхами правди, правосуду стежками,

21 Щоб подати тим, хто мене любить, справдешнє добро, й скарбівнї їх я наповнюю.

22 Господь мав мене перед розпочатком путей своїх, перш нїж що сотворив, з правіків;

23 Од вічностї мене він помазав, від почину, перед настаннєм землї.

24 Я родилась, як ще не було безодень, як ще нїде джерела водою не дзюрчали.

25 Родилась, як ще з землї не воздвиглись гори, перше нїж горби постали;

26 Як іще він не сотворив нї землї, нї степу, нї грудок тих, що з них злїпивсь круг земний.

27 Як розпростирав він небо, була я там. Як він закруглював кружало безоднї,

28 Як хмари в горі згущав, як замикав джерела безоднї (надземної),

29 Як давав морю приказ, щоб води не переступали гряниць його, як він підвалини землї закладав, -

30 Тодї була я при йому строїтелькою, й була його радістю день за днем, веселячись перед ним увесь час,

31 Веселячись на земному крузї його, радість же моя була - дїти людські.

32 Проте ж, дїти, слухайте мене; й благословенні ті, хто стежок моїх пильнує.

33 Слухайте науки, й будьте мудрі, та й не одступайте від неї.

34 Блажен, хто слухає мене, й невсипущо перебуває день-у-день у воріт моїх, та стоїть на сторожі під дверима в мене!

35 Бо хто знайшов мене, знайшов життє, й одержить ласку від Господа;