Чтение онлайн

Зая згнулася подалася до мене всм свом гарячим тлом. Ми не припиняли цлуватися... А в якусь мить стало зрозумло, що ми з нею на лжку.

Шкра ши на дотик була оксамитовою... теплою... Пальц намацали тонку жилку, що пристрасно билася в такт збентеженому серцю... На якусь мить Зая затримала подих, потм вдпустила мене, лягла на спину прикрила оч...

О, Тенсесу! Як же солодко вд не пахнуло!

Це, мабуть, була остання твереза думка...

6

...Вранц прокинувся в самому прекрасному настро. Весь вчорашнй негатив розвявся, як туман. А саме цкаво, навть не болла голова... А й вчора ох як дсталося! Та не тльки й. В тому мському трактир лупили, куди попадуть... все ж, вдчував себе добре. М'язи тльки трохи нили, як то бува псля важко прац.

За поруч не було. Я чув, як вона встала. Це сталося дуже рано, за вконцем тльки-но посрло. Намагаючись не шумти, Корчакова швиденько одягнулась та рушила вниз, напевно, в свй подклет. А незабаром, як доказ мох припущень, по трактиру поширився примний запах свжо здоби.

Я одягнувся, визирнув з-за двер, й побачивши що нкого нема, швидко попрямував до себе в кмнатку. Тут дос голосно хропв Першосвт. Повтря було спертим, важким, з характерним запахом вчорашнього перегару.

– Гей! Соню!
– штовхнув я хлопця.

Той голосно хрюкнув перелякано розплющив оч.

– Де я?
– глухо пробурмотв Першосвт, озираючись навкруги. Здавалося, що мене вн й не помтив.

– Тут, - посмхнувся я у вдповдь.
– Ну гаразд ти спати, брате.

– Боре? Що у тебе з пикою?
– хлопець втупився на подряпини на щоц.

– Ти на свою б подивився, красеню!

– А Нхаз його бодай, де ми?

– Ну пам'ять! Ти б поменше пив би, Першосвту. Мський трактир пригадуш?

– Та щось смутно...

– Ну так тебе там обдерли до цурки... синець пд оком поставили. А потм ти заперся до гберлнгв та витоптав м квти. Такий скандал трапився, що хай Сарн милу. Ми ледь вдбрехалися.

Першосвт рефлекторно помацав сво обличчя св, бормочучи пд нс, що гберлнгв пам'ята. А все нше, наче в туман.

– Слухай, ми з тобою вчора про баньку розмовляли, - згадав я.
– Пропоную сходити, тут недалеко... Ну а потм помо. Ти як дивишся?

– Зараз би водички... Вдро...

Ми спустилися вниз я попросив у одн з двчаток кухоль квасу. Поки та за ним бгала, помтив Заю. Неспшно наблизився до не тихо привтався.

– Доброго ранку!
– посмхнулася вона у вдповдь. На щчках загорвся рум'янець.

Ми трохи помовчали, дивлячись один на одного. Я знову вдчув, як десь всередин мене закипа кров. От не було б нкого поряд, впився б в ц солодк губки.

– Як вам у нас?
– тихим голосом спитала Корчакова.
– Чи все подобаться?

тут повз промчала двчинка з кухлем квасу, яка кинула пустотливий погляд в наш бк. В мене вдразу зародилось почуття, буцмто вона про щось здогадалась. Вд ц думки спалахнули кнчики вух. Можна було виршити, начебто х почали пдсмажувати на вогн.

– У вас дуже... е-е-е... дуже примно, - чомусь зняковв я, вдповдаючи За. раптом подумав, що вийшло якось двояко. Вдразу спробував виправдатися, але з рота полилось суцльне белькотння.

Корчакова мило посмхнулася. Ямки на щчках стали бльш помтними.

Запах... нжна бла шкра... тонк зап'ястя рук... завиток пишного волосся, який випав з туго коси, заплетено на голов... Я ледь встиг себе зупинити, бо вже навть нахилився до За.

– Якщо вам сподобалось, то це найголовнше, - промовила вона, трохи вдстороняючись.

Звичайно, я пдйшов не для того, щоб обговорювати наш нчн забави. Це був якийсь порив... внутршнй порив... Побачив Заю побг, буцмто песик за хазяйкою...

от зараз, стоячи бля не, я навть не розумв, що мен дал робити. А вона зняковло потупляла оч та нервово витирала руки свом червоним фартушком.

Чому ж я навть не намагаюсь хоча б взяти за долоньку? Звдки ця боязксть? Невже через страх почути у вдповдь щось непримне. Або побачити чись кос погляди?

– Сподваюсь... е-е-е.., - знову замекав я, як молодий баранчик, - е-е-е... що нчим вас не образив... вчора...

– Нчим, - замотала головою Корчакова. Вона пдняла було оч на мене, але вдразу ж потупила погляд, ще бльше вкриваючись червоними плямами.

Позаду почулися потужн ковтки, як жадбно робив Першосвт. Вн так налг на квас, що навть вдвдувач озирнулися.

Зая глянула в його бк та стримано посмхнулася. Я пробурмотв яксь слова прощання, про те що ми ще побачимось, хитнув головою та повернувся до свого товариша.

– Ти чого побг?
– спитав вн, витираючи рукавом рот.

– Та так... дзнавався що до чого, - знизав я плечима. тут же перескочив на ншу тему: - Нумо до бан?

За пвтори години, вже приввши себе до ладу, свж та сповнен бадьорост ми з Першосвтом поверталися назад до трактиру. Було помтно, що хлопцю значно полегшало. Та я вдчував великий прилив сил.

Ми пднялися до себе, я переодягнувся в ельфйський акетон, затягнув ремнь, причепив до пояса меч... дине, що так не виршив одягати, були плащ та шолом з пащею риссю. Вважаю, що це було б занадто... Вийду на вулицю вс почнуть шептатися в спину, мовляв, дурень якийсь сльський припхався. Тут таку моду н в грш не ставили.

Першосвт одягнув гберлнгськ подарунки, як виявились трохи завелик, проте хоча б не були рваними.

– Куди ми зараз?
– спитав хлопець, примряючи на голову мй шолом.