Чтение онлайн

– -- Так у нього десь є прохід.
– -- похитав головою Орнагул.

– -- Але ж, де саме? Наш світ дуже великий.
– -- з болем промовив Теймур.

– -- А як що звернутись по допомогу до Аммани Богині Краси.
– -- запропонував Карол.

– -- Гарна ідея.
– -- погодився з ним Орнагул, і обернувшись до Теймура спитав: --- Твій корабель готовий?

– -- Майже. Лишилось навести лад у каютах, та прикріпити снасті і вітрила.

– -- Скільки на це піде часу?

– -- Якщо поспішити день – два…

– -- Треба поспішити. Кличте на допомогу всіх хто погодиться. Я звісно не впевнений… та якщо дітей забрали на Планету мертвих. То в нас обмаль часу.

– -- Чому?
– -- поцікавився молодий чарівник.
– -- Ви ж казали, до повноліття вони дітям не нашкодять.

– -- Так. Казав. Та в тому світі, час іде набагато швидше чим у нас. Наш день дорівнює року там.

– -- То в нас лише два тижні?
– -- тремтячим голосом перепитав Теймур.

Орнагул похитав у знак згоди головою.

– -- І моя донечка виросте не знаючи ні батька ні матері, серед одвічного зла?

У Карола, від запитання друга, пішов мороз поза шкірою. Він уявив Федію в оточенні живих мерців і лише тепер молодому чарівникові стало по справжньому страшно.

– --- Дитино моя… --- тихо прошепотів він.

З хвилинного забуття його привів до тями голос Орнагула.

– -- Немає часу впадати у відчай. Негайно збирайтесь у дорогу. Лише у храмі, на острові Хети, ви зможете поспілкуватися з Амманою.

Карол з Теймуром пішли на верфі, і першого кого вони там зустріли був Пек. Теймур попросив його спостерігати за роботами які велись на новозбудованому кораблеві.

– -- Як справи Капітане.
– -- поцікавився Теймур і простяг вітаючись руку.

– -- Все добре. Ще кілька днів і можна виходити в море.

– -- Немає кількох днів. В нас сталося лихо, і корабель потрібен негайно.
– -- важко зітхнувши сказав молодий чарівник.

Він розповів капітану про все що сталося. Пек уважно вислухав. Хвилину постояв про щось розмірковуючи. Потім що сили свиснув. На той свист збіглись всі хто був поруч.

– -- Друзі мої!
– -- звернувся до них капітан.
– --- Зло знову піднімає свою бридку голову. Якщо йому не протистояти, станеться велике лихо.

– -- Що ми повинні зробити?
– -- поцікавились робітники.

– -- До ранку потрібно закінчити роботи на цьому кораблеві. В ранці його потрібно спустити на воду.

– -- Зробимо все, що від нас залежить.
– -- пообіцяли робітники.

Люди пам’ятали все те лихо що принесла у їхній світ Магра. Вони не бажали її повернення. Працювали всю ніч. На ранок корабель був спущений на воду. Він гордовито похитувався на хвилях, наче намагався сказати: «Дивіться всі який я красень!»

– -- Нам потрібна команда. Та не кожен схоче пливти в таку небезпечну подорож.
– -- мовив до Пека Теймур.

– -- Якщо ти не заперечуватимеш, то я і мої люди до твоїх послуг.
– -- ґречно вклонився капітан.

– -- Не заперечуватиму? Та я буду щиро вдячний за вашу допомогу! Мої дорогі друзі!

– -- Коли можна відпливати?
– -- поцікавився Карол.

– -- Після обіду почнеться відплив, разом з ним ми повинні вийти в море. Інакше доведеться чикати ще дванадцять годин.
– -- відповів Пек.

– -- Що ж, тоді відпочивати ніколи. Треба вспіти завантажити всі припаси. Впораєтесь без нас?

– -- А ви куди?

– -- Треба сходити попрощатись з дружинами і вислухати настанови Орнагула. Він весь цей час провів у пошуках підказок, як потрапити в світ Магри.

– -- Все зробимо, і будемо чикати на вас. Не спізніться!
– -- вже в до гонку гукнув Пек.

В замку панував похмурий настрій. Та підготовка до подорожі не припинялась і на мить. Коли Карол і Теймур повернулись, їм на зустріч важкою ходою вийшов Орнагул.

– -- Вчителю. Ви погано виглядаєте. Втома дається Вам в знаки.
– -- підмітив молодий чарівник.

– -- Встигну відпочити.
– -- відповів на те старий.--- Я де що знайшов у рукописах Вартохара. Мій учитель міг заглядати далеко в майбутнє. Пішли до бібліотеки, я вам покажу.

Чоловіки без зайвих суперечок пішли за Орнагулом. Коли прийшли до кімнати, чарівник показав на книги що лежали на столі.

– -- Подивіться сюди. В цьому рукописі є закляття що відкриває двері зла.

– -- Мається на увазі прохід Темхуса?--- здогадався Карол.

– -- Правильно, мій хлопчику. Перепиши його, і добре запам’ятай. Від цього закляття залежить ваш переміщення на Планету мертвих, і ваше повернення з відти. І ось ще, я вважаю найголовніше з усього що я дізнався.
– -- Орнагул підсунув книгу до Карола.
– -- Прочитай!

Карол нахилився над рукописом:

– -- … и там в глибинах мертвої планети, є камінь. Хто знайде його, знатиме як здолати загарбника. Якщо себе не пожаліє, задушить живою кров’ю джерело зла.
– -- Карол замислився.

– -- Ти зрозумів суть сказаного?
– -- перервав його міркування чарівник.

– -- Я здогадуюсь, що на Планеті мертвих, десь схований камінь, на якому є інструкція що до знищення Магри. Треба буде його знайти. Решту ребусу розгадаємо на місці.

Теймур спостерігав за вчителем і його учнем зі сторони. Він захоплювався їхнім взаєморозумінням і злагодженою працею. Ось Орнагул підійшов до учня і поклав свою висохлу, старечу руку йому на плече.

– -- Залишилось лише одне.

– -- Що саме?
– -- не зрозумів Карол.

– -- Тобі забракне твоєї власної сили щоб самотужки здолати зло. І я віддаю тобі свою власну силу, і силу чарівників пройдешніх поколінь.

– -- Ви не можете цього зробити! Віддавши чарівну силу мені, Ви станете звичайним смертним. Ваше життя скінчиться! Я не хочу Вас втрачати, вчителю!
– -- Карол був у відчаї. Та Орнагул його не слухав.

– -- Я своє вже віджив. Більше нічим не зможу прислужитись людству. Це останнє що я повинен зробити свідомо. Не хочу забирати свій дар в могилу, а воно так і станеться як що ти мене не послухаєш.
– -- тихо але твердо промовив старий чарівник.