Постріл
Шрифт:
— І цей грубіян носить ім'я великого письменника! — Миша глузливо похитав головою. — До речі, Вітьку, чому тебе називають Альфонсом Доде? Ти його читав коли-небудь?
Вітька підніс кулак:
— Оце бачив?
Славка намагався стати між ними.
— Облиште, хлопці, припиніть!
— Відійди! А то й тебе вгрію! — закричав Вітька.
— Ти ж обіцяв не втручатися, — Миша відсторонив Славку. — Дай нам спокійно побесідувати. Отож, Вітеньку, візьми до уваги: Альфонс Доде був великий французький письменник. А французи, між іншим, вирізняються ввічливістю.
Вітька підніс до його носа кулак:
— Я тобі покажу ввічливість!
Миша був комсомольський активіст, та він був арбатський, зростав у цьому будинку, знав закони й повадки вулиці. Він схопив Вітьчину руку й вивернув її. Вітька висмикнув руку й кинувся на Мишу. Відповіддю йому були підніжка й цілком кваліфікований удар у підборіддя.
Вітька гепнувся.
— Знову дістанеш!
Вітька не прислухався до цього попередження, підвівся, знову кинувся на Мишу, але між ними вже стояв Славка.
— Хлопці, припиніть зараз же!
Славчине втручання навряд чи подіяло на Вітьку. Але з-за рогу з'явився Валентин Валентинович Навроцький.
— Добрий вечір!
На лаві все ще темніла постать Шаринця.
— У вас знову серйозна розмова! — посміхнувся Навроцький.
— Нічого особливого, — сухо відказав Миша. — Ходімо, Славку!
— На добраніч! — сказав Навроцький.
— Поки що, — відповів Миша, не обертаючись.
Обернувся ввічливий Славка:
— До побачення!
Навроцький провів їх задумливим поглядом, потім спитав Вітьку:
— Усе ще не ладите?
— А тобі яке діло?
— Як грубо, як грубо, — поморщився Навроцький. — Тож слухай, Вітюню: розмовлятимеш так зі мною, зроблю з тебе бефстроганов, затямив?
Це говорив не лощений ділок, а якась зовсім інша людина…
Його чув і Шаринець. Валентин Валентинович Навроцький вимовив свою погрозу досить голосно.
8
У фабричному клубі повно людей, за лаштунками чулася метушня — учасники готувалися до виступу. Незабаром початок, а Славка не прийшов — Миша відзначив це з прикрістю. А Вітька Буров прийшов, Миша відзначив і це… Прийшов, звісно, аби поскандалити, аби зіпсувати вечір.
Завіса розсунулася. Яшка Полонський заграв на роялі марш живої газети — химерна мішанка революційних пісень, вальсів, старовинних романсів і опереточних мелодій.
Під звуки цієї своєрідної, але досить гучної музики стрій живої газети — хлопчики й дівчатка (сорочки й кофточки білі, брюки й спідниці чорні) промарширував по сцені, декламуючи вступ:
Мы, сотрудники газеты, Не артисты, не поэты, С мира занавес сдерем, Всем покажем и споем. Что в Марокко? Все морока! Что у вас сейчас под боком, Как во Франции дела, Как экскурсия прошла. На Арбате что у нас, Как в Италии сейчас, Что в деревне. И короче: Обо всем ином и прочем! [1]
Хор замовк, шеренга застигла, з неї виступила дівчинка, загримована під Люду Зиміну, сплела пальці, простягнула руки і, поводячи плечима, заспівала:
Я жеманство, тру-ля-ля, И скажу вам смело: Люблю глазками стрелять, Не люблю лишь дела. Как приятно день-деньской Шевелить глазами, И влюбляться с головой, И не спать ночами. Завела я дневничок, В нем пишу стихи я: Мопассан и Поль де Кок – Вот моя стихия.Дівчинка відійшла осторонь. Із строю ступив хлопчик, одягнений, як Юра: оксамитова толстовка з білим бантом.
Только станет лишь темно, Страстно ждет меня кино, Мэри Пикфорд, Гарри Пиль Вскочат вдруг в автомобиль. И, сверкая, как алмаз, Прыгнет к ним Фербенкс Дуглас. Ах, держите вы меня, Сколько жизни и огня! Что мне школа, забыл давно, Дайте мне кино!Хлопчик став поруч дівчинки. Із строю вийшов вайло, схожий на Вітьку Бурова, і басом, наслідуючи Вітьку, заспівав:
Эй, берегись! Посторонись! Я очень гордый, с поднятой мордой. Я разгильдяйство! Я друг лентяйства! Я чемпионов всех сильнее. Я весь проныра и пролаза. Стекла бью я до отказа. Мне каждый враг, кто не со мной. И всех зову с собой на бой!З'явився хлопчик, загримований під Мишиного приятеля Генку — злиняла солдатська гімнастерка й латані штани, заправлені в стоптані чоботи. В руках у нього була величезна мітла.
Я чемпион, я чемпион, Нас легион, нас легион. Эти паразиты здесь и там Не дают работать нам. Всех их с собою требую на бой! С шеи долой Сбросим метлой!Чемпіон б'є мітлою панночку, піжона й хулігана — вони падають під його ударами; стрій, крокуючи, зникає. за лаштунками. За ним, охкаючи й стогнучи, плентаються піжон, панночка й хуліган.
На сцену зійшов Миша.
— Жива газета показала персонажів, на яких ми бачимо згубний вплив непу: хуліган, піжон і панночка. Неп приніс з собою ще й інші негативні явища. Як з ними боротися — ось предмет сьогоднішнього диспуту. Хто зголошується на слово?