Чтение онлайн

Русяве таке... У чорній футболці з рибою такою. Не знаєш?
– Нє.

– А Курсанта мусиш знати. Льолік Курсант - це ж найолдовіший видець, він мій

друг! Льолік досі «плазму» крапає, уявляєш?! Ну, так знаєш Льоліка?
– Буба

посміхнувся ширше: - Та-а-а... Курсант у тих ділах грицаний-перегрицаний10.

Хто-хто, а Курсант - так той в натурі щурить по сутанах11. Він мій друг, спитаєшся, чи він Бубу

пам'ятає...

– Курсант минулого місяця загинув...

– Ага. ОЙ, СПРАВДІ?! Та ти шо!.. От чорт. Ну, та й архе з ним. Послухай, Антоне, шо я радив би тобі: давай разом підемо десь на Високий Замок і

крапнемо собі по двадця-точці, як ти на таке дивишся?.. Чи ти, може, зайнятий?

– У мене ше справи з оцією дівчиною. До слова, ти хто?
– спитав Антон у

Терезки.

Температура знизала плечима. Вдала, що ніяковіє.

– Мені теж флакон, - сказала вона і простягла купюру

горе-баризі.

Антон сховав гроші, а із сумки видобув дві пластмасові пляшечки з-під

заводських крапель, халтурно запаяні на газовому пальникові. Корок пляшечки

був обладнаний спеціальною піпеткою.

Терезка відчула, як перед животом ворухнулося щось живе. Передчуття забави.

– Слухай, - сказав Антон.
– Ти ще також не крапала? Йдемо тоді вже втрьох!

– Серйозно, давай!
– загорівся Буба.

10 Грицаний - бувалий, стріляний, олдовий. Від прізвища першої львівської

Дівчини-археманки (за: А. М.Давихам, неопубл.).

11 Щурити по сутанах - орієнтуватися у всіх змінах всередині певної

субкультури, відчувати найтонші, капілярні перетікання емоцій в компанії в

результаті закрапування «плазми». Див. також: щурити, сутанити. (примітки за: А. М.Давихам, неопубл.).

ЗО

31

Терезка змовчала, подумки оцінюючи Антона. Зокрема, чи в силах той

скомпенсувати нав'язливу присутність Буби, вічного знайомого всіх знайомих.

Історії, які вона чула, радили вперше крапатись «архе» під наглядом

досвідченого плазматика.

Терезка поборола гнітюче відчуття, наче її змусили погодитись, і мовчки

приєдналась до ентузіастів.

З

Антон і Буба йшли попереду, Терезка крокувала за ними. У Буби рот не

закривався ні на мить - він сотав свої спекуляції і час від часу вимушував

Антона погоджуватись і доповнювати висловлені припущення реальними фактами.

– А от скажи, Антон, як це - перший раз крапати очі? Пече?
– запитував Буба.

– Бо я чув, шо це просто нестерпно.

– Так є. Перший раз - дуже сильно, - вже трохи втомлено відповідав Аніон.
–

Очі аж горять. У мене перший раз був такий малімон12, ніби очі стали

завбільшки з два сонця. Такі ж розпечені. Можеш собі таке уявити?

Буба захоплено, аж недовірливо, кивав головою.

– Подумати тільки! Два соНця! Не, ти чуєш?.. Як там тебе?
– Буба озирнувся

через плече до Терезки.
– Давай, може, познайомимося?

– Тереза, - буркнула вона.

12 Малімони (причандали) - полісемантична формація, асоціативно близька як із

лексемою «глюк» (в значенні перцептивної облуди), так із вичерпалим себе в

українському ідейному полі терміном «ізмєна» в його онтологічному тлумаченні

(а саме: циркуляція ідей, несподівана експлозія емоцій тощо). Категоріальна

та субстанційна приналежність причандалів (малімонів) аморфна, однак

асоціативно там однозначно має місце причина, чехарда, малина, лимони, анемони і, можливо, амоніти-белемінти. Себто, весь комплекс ідей, які

виражають ґєдз (див. Ґєдз). Причандали: сутаняться, в'ються, мотаються; малімони: приходять, скрикують, скапують, в'ючать; з малімонів: зіскакують, зісковзують, гепаються (останнє передає найвищий ступінь екзистенції, щось

типу: впасти в небо, але догори ногами і задом наперед); на Причандалах: сканэють, ціпеніють, остигають тощо. Для описування причандалів

епікурейського складу використовують дієслово: «мармулядити», «печеніжити».

Див. також: «марамулити» (жАМ.Давихам, неопубл.).

– Буба, - він грайливо нагадав свою кличку і знову підморгнув. Терезку ледь

не вивернуло. Вона секунду вагалася, чи не піти закрапатися на самоті. Але

Антон глянув на неї так, що в животі перевернулася на інший бік одна із

недавнішніх мрій про хлопчика.

Буба продовжив розпитувати.

– Ага. Значить, як два Сонця, кажеш, - вдумливо повторив він, повертаючи

Антонову увагу.
– А я не здурію від того? Ну, коли відчую, шо в мене очні

яблука розмірами

як зірка?

– Всяке може бути. Якщо психіка слабенька - легкої Тільки так. Під «плазмою»

здуріти - простіше, ніж із табуретки впасти. Між іншим, ти в туалет не хочеш?

Буба замислився.

– Ну... Не знаю. А шо? Буде здаватися, ги-ги, ніби я космос з'їв?

– Нє. Просто всраєшся, і все.

Терезка слухала ці балачки і тихо йшла за їхніми тінями. Час від часу вона

притримувала крок - вирівнювала дистанцію у два метри. У зіпрілому кулаці

стискала флакончик «архе». Інколи скалатувала його і спостерігала на сонці, як розчиняються бульбашки, підносила до носа, щоби вловити ледь відчутний

аптечний аромат.

спека

– Перед тим, як закрапатися, - радив упівголоса Антон, - обов'язково сходи на

природу. З першого разу практично всі, хто не сходив, роблять у штани. Закон