Чтение онлайн

X

X X X Ххххх ххх х хх

XXX

X

X

Зненацька Терезка зірвалася з місця. Щойно вона пережила диявольськи

реалістичний малімон.

– Як ти це зробив?
– вона закліпала очима й обмацала лице. Сон чи ні?

– Шо «зробив»?

– Ну! Так дмухнув: пух-х... а мене, як пір'їну в порохотяг, засмоктало!..

Башка - пуф-ф-ф! Як хлопавка!.. Тьфу, аж мороз обдер, - Терезка розтерла

гусячу шкіру на ліктях.
– В мене мало очі на лоба не вилізли! Дивлюся я на

тебе, а тут ти починаєш тягнутися і паф! Хлоп! В шиї - трісь! У носі - хрясь!

А очі взагалі в боки роз'їжджаються, як у п'яної.

– Ішо, побачила шось нове?

– Так! Там є новий фокусі Ти якось розтягнув це... упорядкував. Ти показав

мені, де шукати новий фокус для очей! Я не можу це пояснити, але... Ти

взагалі розумієш, про шо я, чи це малімони? Ти ніби розтягнув простір, звільнив його від

42

43

– Виділа. Точно виділа... Сильно. Навіть зараз, коли пригадую собі, як я

виділа, потрохи наповнююся нею. Роблюся іншою. Навіть здається: чим більше

пригадую, тим більше наповнююся. Тим більше я інакшаю... А де цей, другий?

– Буба? Буба впав у кому. Задивився у щілину між світами і йобнувся вниз

головою.

– І де він зараз?

– Не знаю. Певне, далеко-далеко. Десь на краю книжки. Надто м'який для

«плазми», - пояснив Антон.
– А ти -? ні. Тобі не цікаво, чому?

До її вух долинули черкання сірника і звук припалюваної цигарки. Затягнуло

димом. Терезку ледь не вивернуло. Вона пересилила нудоту. Антонові губи з

тихим звуком розліпилися, і він заговорив:

– Мені це бачиться як астероїд. Він влітає в атмосферу і майже весь згоряє.

Зате у ла мок, який падає в мо ре - той улам ок гартується. Ну, і так далі.

Січеш, н є? А Буба ПУУУУ У УУХХ X X Ххххх х х х хх х х

fc^v

X

X

ХХХХ XX X

Терезка зірвалася, наче з неї щось порснуло.

– Як ти це зробив?
– вона закліпала очима й обмацала лице, перевіряючи, чи не

спить.

– Шо «зробив»?

– Ну. Так дмухнув: пух-х - і ніби пір'їна вилетіла! А мене цілу аж мороз

обдер! Ти мені очі цим ледь не вивернув. Вкидуєшся, про шо я? Господи, Я

ЗРОЗУМІЛА!..

– Шо? Скажи, шо ти зрозуміла!

– На моїх очах існує постійний спазм. А тобі вдалося цей корч на мить

напружити, щоби він попустився! Існує також інший фокус для зору - не тільки

прямолінійний! А ти - ти ніби розтягнув простір, звільнив його ЦЕ ВЖЕ БУЛО ТИ

ВЖЕ РОБИВ ЦЕ! ТИ РОБИВ ЦЕ!!!

44

Антон затягнувся цигаркою. Потер неголене підборіддя. Зміряв Терезку

поглядом. Пустив носом по струмині диму й посміхнувся кутиком рота.

Затяжка. Видих. А між ними свист.

Терезка, незважаючи на шок, встигла подумати: «Який він все-таки сопляк!».

Раптом Антон їй перестав подобатися. І це було дивно.

Фацет затягнувся ще раз.

– Значить, усе-таки виділа, - мовив Антон розважливо і затягнувся.
– Бо не

виділа б - не знайшла би і фокусу.

Затяжка (свист). Видихнув дим і продовжив:

– Ти виділа «плазму». І Буба видів. Але Бубу, як уже було сказано, не могло

врятувати ніщо. Він булькнув у безконечність.

Терезка розгублено кліпнула.

– Я не про те, - сказала вона.
– Я говорю: ти вже робив це колись. Навіть не

так: робив це не КОЛИСЬ, а саме ТОДІ, КОЛИ ти це робив... От бля, все

перемакітрилося задом наперед, - вона облизала пересохлі губи. Болюче

бракувало слів.
– Суцільне дежав'ю якесь...

Антон затягнувся цигаркою. (Цей свист затяжки - чому Терезка відчуває його аж

по сам чубок голови? Наче по тім'ячку водять смичком.)

– Я розумію, про шо ти, - промовив Антон, видихаючи.
– Не хвилюйся. Це одна з

форм утечі від свободи архе. Тобі не переповідали історій про те, що дехто з

плазматиків губився в «плазмі»? Не витримували її спопеляючої свободи і

тікали в галюцинації. Та ти й сама розумієш...

Терезка знизала плечима.

– Ну...
– знову затяжка і свист аж у корені голови, там, на маківці.
– Уяви

собі: є крапочки. Так? А тут ти вирішила їх порахувати, і починаються в тебе

галюцинації на ґрунті математики. Ну, це так, на хлопський розум.

Терезка зміряла Антона своїм новим поглядом і переконалася: барига не просто

перестав викликати симпатії. Хай тепер навіть на довіру не розраховує.

45

– А хто рахує?
– спитала вона.

– Шо рахує?

– Крапочки. Нашо їх рахувати?

– Є такі. Заставляють цим займатися. Насправді крапочки - це не крапочки, а

такі собі півкрапочки. Я навіть знаю, як вони називаються. Ноони, щуриш?

– Про що ми взагалі говоримо?! Малімон якийсь!

– Серйозно. Слухай-слухай! Потім сама мені розкажеш. Я сам відкрив їх. Це

такі часточки, які не можуть існувати повністю у нашому світі. Кажучи мудрими

словами, вони є базисом паліндромічної реальності. Дзеркальність свідомості.

Ноо-. ноон. Дзеркальний горизонтально і дзеркальний вертикально. Те, що він

дзеркальний вертикально, можна тільки підозрювати... або закрапатись архе. Є