Чтение онлайн

жанру.

– Давай повернемося до самого закрапування... Значить, крапаю собі по

двадцяточці, відчуваю, як пече, так? А далі?

– Далі крутиш очними яблуками, розганяєш краплі по поверхні рогівки. Це

найголовніше. Чим ліпше розігрієш очні м'язи, тим повніше засвоїться

«плазма». Зрозуміло, так? А далі збираєш всю силу в кулак і змушуєш себе

розплющити очі, хоча це й дуже важко, бо пече несамовито. Якраз тут і лізуть

ковбаски.

– Ну та шо ж там такого, скажи?! Ну приблизно, хоч натякни якось!
– Буба

зробив мужнє лице, від чого Антон

32

зз

заусміхався, а Терезка мало не розреготалась. Антон поворушив губами, наче

шукав потрібні слова.

– Не можу сказати, - зітхнув він.
– Далі йде чиста плазма. Архе. Це тільки

відчуття. Неначе пальці стали бачити. В сенсі, видіти. А очі навчилися

мацати. Це архе, і все.

Буба скривився. Здається, він навіть загнівався, що Антон не зумів пояснити

все як належить. Антон покосився на Терезку, що безгучно крокувала за їх

спинами, і поспішив заспокоїти Бубу:

– Можеш не перейматися. Ти збагнеш ТО при любому розкладі.

Вони видерлися на Високий Замок із того боку, де оглядова площадка. Якраз

навпроти міліції.

Парк оглушував безлюддям. Кував на спеку дикий голуб, а бите скло блищало під

ногами, ніби очі закопаних у землю роботів. Антон запропонував сісти тут же, на схилі гори, і поспостерігати за містом. Терезка скинула зі спини

наплечник, сіла на траву і, як просив Антон, поспостерегла.

Внизу сіріли смітники та асфальти. Між сухих кульбаб обабіч її ніг лазило

сонечко. Цвірчали цвіркуни.

Буба з Антоном палили щось дешеве і злободенне. За їх спинами відкривалася

бетонна площадка і вижухлий травник, зарослий деревієм. Обабіч - вузький і

плутаний шлях крізь колюче гілляччя, павутину і спеку. Над головою виднілося

гаряче небо, на колір біле. Попереду - затягнута серпанком Ратуша і діорама

Львова. Довкола панував той різновид полуденної тиші, коли під ногами сюрчать

цвірконики і десь далеко репетують діти.

Терезка попросила цигарку. Буба з незрозумілою усмішечкою простягнув одну і

зразу ж нагнувся припалити. Терезі закортіло відсахнутись, але вона

стрималася. Зі схожим притиском поборола бажання загасити цигарку, припалену

цим хлопчаком, об нього ж, і попросити вогню в Антона. Натомість глибоко

вдихнула, зібрала нав'язливі думки у жменю й видихнула п'ятами, вганяючи все

у землю. Легше.

Ще легше.

Терезка заспокоїлася і розтягнулася на траві, поклавши сумку під голову.

Поруч, на травині, займався йогою павук.

– А скільки часу в'ючить?
– озвалася вона до Антона, вдосталь надивившись на

павука.

Антон задумався.

– Якшо вперше, то в'юк13 може затягнутися години десь на дві. І терпуга14 ше

на добу.

– А яка терпуга може бути?

– Нічого страшного. Пряма дія атропіну. Зір розфо-кусований, все

розпливається і так далі. Світло разить. А може й навпаки бути - все чітким, ясним робиться. У тебе

який зір?

– На ліве мінус два, а на праве півтора.

– Після «плазми» будеш мати стопроцентний. Навіть

більше.

Буба міряв поглядом то ЇЇ, то Антона, і з невідомо яких причин почав

хмурніти. Докурили мовчки. Буба насуплено сопів.

Цвіркуни. Лящить у вухах.

На спеці Терезка впала в легкий транс, але Антон прокашлявся, зібрався з

Духом і сказав:

– Отож.

Буба підняв голову. Йому щось не подобалось.

– Хто хоче, сходіть звільніться. Бо всраєтеся тільки так.
– Антон клацнув

пальцями, показуючи, як то легко може статися, і виразно глянув на Бубу.

– Не хочу, - буркнув той, але для перестраховки поплентався в кущі. Терезка

вирішила зекономити сили й не зав'язувати розмови; тепер її погляд ковзав по

прямій між цигаркою та сонечком навпроти. Лускатий циліндр

13 В'юк - час дії офтальмоделіка від ґєдза до терпуги. Англомовний аналог -

trip. Див. також: «гєдзяти», «терпуга» (за: А.М. Давшам, неопубл.).

14 Терпуга - відхідняк, час найвищих терпінь та на(п)руги. Ґєдз - момент

шквального западання фокусу бачення, наступає відразу по заркапуванні і

триває від трьох до двадцяти хвилин, (за: А. М. Давихам, неопубл.).

34

35

попелу відлупився від цигарки і впав десь у траву. Вона зупинила зір на

жевріючому кінчику, що сам собою тягнувся до фільтра. Перевернулася на живіт, затягнулася й пустила дим у небо серпня.

Антон теж зауважив сонечко, кашлянув і мовив:

– Деякі мої знайомі, старі плазматики, кажуть, шо сонечка - це загуслі

краплини «архе». Не живі істотки, а народний малімон. Та частина «плазми», яку ми призвичаїлися бачити нормальними очима. Закислими очима, якшо ти

розумієш.

Терезка насупила брови. Останнім часом у неї виникали проблеми зі слухом: здавалося, до неї звертаються не то грецькою, не то японською. Так само щойно

– не розібрала ні слова. «Ай, пофіґ...»

Із кущів повернувся Буба, і їй не довелося перепитувати.

– Крапаємо, - бадьоро смикнувся той. Це Терезка зрозуміла.