Архе
Шрифт:
– Та не перебивай. Повертаємося на канапу, покурили ше. Аж тут сумніви
починають брати: були ті омці направду, чи то загрицало нас наніц. І тут нас
як не висадить, як не дойде! Думаємо: ніх-х-хуя собі накрило нас - вигнали
собі, буцімто серед ночі приїхали якісь хіпаблуди з Омська! Але йти у
лабіринт ше раз, провіряти - знаєш, як страшно? Там привид ходить. Ну, ми
давай, шоби страх прогнати, вирішили діафільми дитячі через діапроектор
дивитися. Ми, як малі були, нам тато їх дофіґа накупив. Дивимося перший
діафільм, «Лисичка-сестричка».
– А ми якраз Хєндрикса, блін, minimal dub remix поставили... Самі зварганили!
230
231
– ... і врубали «Foxy Lady»! I тут, курва, до нас доходить, що діафільм
абсолютно лягає на музику - один до одного! Уявляєш собі таке? Ніби кліп на
замовлення! Ну та добре. Поміняли ми музику, гадали, на душі проясниться.
Поставили собі шось стареньке, з патефончика. Сидимо, слухаємо, діафільми
дивимося, нерви заспокоюємо. А музика чимраз драматичніша, напруга
наростає... Аж тут Олежик як не СКРИКНЕ!!!
– імпульсивно вигукує Сашко, і
маестро підстрибує на тахті від несподіванки.
– ...Як не СКРИКНУ!!!
– емоційно підтверджує Олег, і маестро здригається
знову.
– Я ж дивлюся, а там!.. Там таке, шо... Сашко, покажи йому, бо не
повірить.
Сашко перемотує плівку назад до пам'ятного кадру. Маестро бачить на ньому
товстуна-бая, що розвалився на подушках і прислухається до якогось підозріло
носатого нувориша. За вікном келії рясніє східними зорями ніч.
.- А тепер гоп-ля!
– Сашко перевертає діапроектор догори дриґом, і в маестро
самого від несподіванки та міцної бамбалачі перехоплює подих. Біло-червоний
смугастий халат бая і зорі за вікном утворюють автентичний американський
прапор, а тінь носатого аксакала - контури СРСР.
– Заколот?
– коротко цікавиться маестро, вмить прогледівши глибини всіх
глибин.
– Нє. На наш погляд - нелінійна шифр-система. Ми, як це побачили, тепер
тільки те й робимо, шо проглядаємо кожен кадр під різними кутами.
– Обмін інформацією...
– нагадує братові одну з актуальних версій Олег.
– Ми
розробили теорію, за якою кожен кадр - це алегорична притча про комунальну
сансару в Узбецькій РСР.
– Або, за іншою гіпотезою, якийсь наказ... Наприклад, секретному
американському резидентові десь в Азербайджані, город Гянджа. Приміром, провести диверсію на будові атомної електростанції.
– Та ні, - заспокоює маестро.
– Це обикновєнний міжнародний заколот. За який
рік діафільм?
– За восємдєсят сьомий.
– Значить, все вірно. Три года оказалось достаточно, - загадково каже він і, примружившись, вдивляється в діафільм. Нарешті, наче пересвідчившись у
чомусь, про що давно підозрював, він пляцкає себе по коліні.
– Канешна. Так і
думав. Алегорія «Бурі в пустині». Все рощитано на кілька років наперед.
Декілька секунд брати Коклюші втуплюються в проекцію, а потім експльодують
захопленими вигуками: «Точно!», «Вєрняк!», «Стопудово!».
Але маестро робить застережний жест рукою, показуючи, що це ще не все.
– От ви чули про трагедію на Скнилівському летовиґці?
– каже він авторитетно.
– Це тоже з розряду контроля мас і історій про психотронное оружие. Оце я, кстаті, називаю «насильницькою українізацією». Взяли, зібрали людей під
предлогом авіашоу, а потім кинули на них самольот. Вогонь, кров, сльози, шок!
Відкинуті всі стандартизовані шаблони мишленія і мовлення. Іменно в цей
момент у силу вступає надсекретний циркуляр з Міністерства освіти і науки
України про заміну в національному лєксіконі іностранного слова «аеродром» на
національно-свідоме «летовище». Шо, не вірите? А хіба ви чули, шоб якась
україномовна періодика писала про трагедію «на Скнилівському аеродромі»? Ні.
Тілько «летовище».
– А шо? З масами тільки так і слід працювати, - погоджується Сашко, великий
любитель маніпуляцій та зомбіфі-кацій.
– Квант правий. Не погодилися, тлумки, на новий правопис, то їх силою змусили. Одній літері «Ґ» які лише заходи
присвячені були: убивство журналіста, в імені якого, при особливо вдалому
написанні, тих ґе аж чотири.
На мить компанія замовкає, захоплена величчю державницьких діянь. Крізь дим
пробивається стійкий дух чиїхось ніг. Маестро перший занюхує запах і, щоб
розвіяти зайві підозри, каже:
– Однозначно, тут задіяні масони. Експеримент виразно масовий. Візьмімо, зокрема, такий разлагающий елемент
232
233
побуту на фізичному рівні, як лапша швидкого приготування. Адже воно також, по суті, закладає певну матрицю повєдєнія: голодні очі, шлункові коліки і
задрискані жиром харі. Але даже це повернуто на користь Галичині. Бо главною
ціллю цьої масоньєрії є, само собою, сепарация остатків галицької культури на
геополітіческу чашку Петрі у формі Львівщини, Холмщини та Буковини для
проізвєдєнія відповідних погребальних ритуалів надлежащей величі. Масони
похєрені на ритуалах.
– А ти це серйозно? А шо, я би не проти відділитися!
– з великими червоними
очима відповідає Сашко.
– А шо, не віриш?
– маестро й сам з недовірою дивиться на Сашка.
– Це ж