Чтение онлайн

Коли оголошують себе єдиним — і в усіх випадках — носієм істини, це автоматично спричиняє винищення всіх, хто мислить інакше, тобто найінтелігентнішої частини народу. Щоб перешкодити відродженню свободолюбства, олігархи ставили завдання зламати волю своїх підданих, зламати їх психічно. І для здійснення цього завдання повсюдно намагалися залучити вчених. На щастя, деградація біологічних наук на Тормансі не дозволила таким «ученим» досягти серйозних успіхів у тих зловісних галузях біології, які в окремих країнах Землі свого часу мало не призвели до перетворення більшості народу в тупих дешевих роботів, покірних виконавців будь-якої волі. Тут, на зубожілій планеті, засоби духовного нівечення були нескладними: терор і голод та ще цілковите свавілля в освіті й вихованні. Духовні надбання знання і мистецтва, тисячоліттями нагромаджені народами, вилучалися з обігу. Замість них навіювали гонитву за удаваними цінностями, за речами, котрі ставали дедалі гіршими в міру руйнування економіки, неминучого при морально-психічному занепаді людей. На Землі, при різноманітності країн і народів, олігархія ніколи не досягала неподільної влади, як на Тормансі. В будь-який момент у будь-якому місці планети володарі могли вчинити що завгодно, кинувши лише кілька слів. Роз’яснення необхідності чи пояснення того, що траплялося, надавалося вченим слугам. Ця абсолютна влада часто-густо потрапляла до рук психічно ненормальних людей. Свого часу на Землі саме параноїки з їхньою несамовитою енергією і фанатичною впевненістю у своїй правоті робилися політичними чи релігійними вождями. Як наслідок серед фізично слабких різко збільшувалася кількість людей з маніакально-депресивною психікою, основою життя яких був страх: страх перед покарою, дамоклів меч хронічної боязні — тільки б не помилитися і не вчинити те, за що каратимуть.

На Тормансі володарі не боялися опору і, на щастя, були позбавлені параноїдального комплексу та манії переслідування, і ця обставина, без сумніву, врятувала життя мільйонам людей.

«О, ці сни про небо золотаве, про пристані крилатих кораблів!» — пригадала Родіс вірші древнього поета Росії: найбільше любила вона російську поезію того часу за чистоту й відданість людині. Сни збулися зовсім не так, як мріялось поетові. З розвитком технічної цивілізації дедалі більше людей відходило від активної участі в житті, бо діяли в дуже вузькій сфері своєї спеціальності, крім неї нічого не вміючи й не знаючи.

До Ери Роз’єднаного Світу середня, людина Землі була досить різнобічно розвиненою особою — вона могла власноручно збудувати житло чи корабель, знала, як поводитися з конем і візком, і, як правило, завжди була готова з мечем у руках битися в лавах війська.

А потім, коли людей стало більше, вони перетворилися незначущими придатками своїх вузьких і дрібних професій, пасивними пасажирами різноманітних засобів пересування.

Якщо уявити собі людство у вигляді піраміди, то що вища вона, то гостріша й нечисленніша верхівка, яка складалася з активної частини людства, і ширша основа. Якщо колись окрема особа була всебічно розвинута й сильна, то з ростом піраміди, із втратою інтересу до життя вона ставала слабшою і приносила менше користі. Багато мислителів ЕРС вважали нудьгу, втрату інтересу до життя небезпечнішими від атомної війни! Якою б не була еліта верхніх прошарків, усе тяжче ставало нижчим і поглиблювалось інферно. При такій тенденції цивілізація, яка виросла з технократичного капіталізму, повинна зруйнуватись і зруйнувалася! Ієрархічна піраміда влади на Тормансі уявлялася Родіс як ступінчате нагромадження прошарків, що різко розширювалися донизу. Воно спиралось на широку «основу» — мільярди «кжи», неосвічених, малоздібних, «ощасливлених» привілеєм померти молодими.

«Наші вчені й мій Кін Рух мали цілковиту рацію, — подумала Родіс, — говорячи про примноження інферно, коли немає виходу для нижчих прошарків піраміди. Вона мусить бути зруйнована! Але ж піраміда — найстійкіша з усіх будов! Усунення верхівки нічого не вирішує: на місці прибраних одразу ж виникає нова вершина з нижчого шару. У піраміді треба розвалити основу, а для цього необхідне дати потрібну інформацію самим «кжи».

Родіс викликала «Темне Полум’я» — треба було порадитися з Гріфом.

Гріф Ріфт постав перед нею за три, на жаль, неперехідні кроки — він зрадів цій позапрограмній зустрічі.

Родіс розповіла про піраміду, і Гріф Ріфт замислився.

— Так, єдиний вихід. До речі, це давня методика всіх істинних революцій. Настане час, і піраміда впаде, тільки тоді, коли внизу нагромадяться сили, здатні на організацію іншого суспільства. Нехай зрозуміє ваш інженер, що для цього потрібен союз «джи» і «кжи». Інакше Торманс не вийде з інферно. Розрив між «джи» і «жи» — осьовий стрижень олігархії. Вони не обійдуться без тих і без тих, але самі існують лише за рахунок їхнього роз’єднання. «Кжи» і «джи» однаково б’ються в найміцнішій клітці, створеній зусиллями обох класів. Що більше вони ворогують, то міцніша й безвихідніша клітка. Треба забезпечити їх не лише інформацією, але й зброєю.

— Ми не можемо всліпу роздавати зброю, — промовила Родіс, — а загальна інформація діє надто повільно! Зараз найголовніше для них — засоби оборони, а не нападу, точніше, засоби захисту від деспотизму. Два потужних інструменти: ДПА — детектор психології та ІКП — інгібітор короткої пам’яті — захистять новонароджені групи від шпигунів і сприятимуть їхньому росту й дозріванню.

— Згоден. Але інформацію слід розповсюджувати інакше, — мовив Ріфт. — Ми були наївні й створили небезпечну ситуацію. Я раджу оголосити володарям про припинення демонстрації фільмів. Ви скажете правду, а ми приготуємо мільйон патронів, сотня яких непомітно поміститься у будь-якій кишені. Замість сеансу стереофільмів ми роздамо патрони з відеоінформацією на всі необхідні теми. Ті, хто бачив фільми, підтвердять, що інформація — реальна правда, відібрана для тих, котрі заблукали в пітьмі.

— Сьогодні я зрозуміла, що, крім ДПА, їм необхідне психологічне тренування, щоб звільнити їх від страху переслідування й від фетишизації влади. Надто далеко розійшлися тут стосунки людей з державою. Вона стоїть над ними як лиха і всемогутня сила. Пора їм зрозуміти, що у правовому відношенні кожний індивід і народ однозначні, і аж ніяк не антагоністи. Перехід одиничності у множину й навпаки — ось на чому вони зовсім не розуміються, плутаючи при цьому мету й засоби, техніку й пізнання, якість і кількість.

Гріф Ріфт невесело посміхнувся.

— Не розумію, чому ця цивілізація ще існує. Адже тут порушено закон Сінед Роба. Якщо вони досягли високої техніки й майже наблизилися до оволодіння космосом — і не подбали про моральний добробут, набагато важливіший, ніж матеріальний, то вони не переступили поріг Роба! Жодному суспільству з низьким морально-етичним рівнем не дано його переступити, не самозни-щившись при цьому, — і все-таки вони його переступили!

— І як ви не здогадалися, Ріфт! їхня цивілізація з самого початку була монолітною, так само, як і народ, хоч би на які держави вони тимчасово роз’єднувались. Залізне віко олігархії прикрило всю планету, зняло загрозу порога Роба, проте й знищило можливість виходу з інферно…

— Згоден! Але як бути із Стрілою Арімана?

— Побачимо… — Родіс сторожко прислухалась і поспіхом додала: — Сюди йдуть. Бувай, Гріф! Готуйте патрони інформації, а про теми подумаємо, коли всі зберете всіх на раду. І якомога більше ДПА та ІКП! Усі сили на них!

Родіс вимкнула СДФ і вмостилася на дивані, відчуваючи наближення чужої людини.

У двері постукали. З’явився високий і худий старий «Змієносець».

— Велика голова запрошує володарку землян провести вечір у його покоях. Він чекатиме вас за… — Сановник підвів очі до стіни, де на великому годиннику світилися кругові блискучі смужки, і побачив картину Фай Родіс. Старий затнувся на врочистій мові й поквапом закінчив: — За два кільця часу.

Подякувавши, Родіс відпустила посланця. «Знову щссь нове», — подумала вона, підходячи до дзеркала й критично оглядаючи своє скромне вбрання.

Жінки Землі, природжені артистки, захоплювалися грою в перевтілення. Змінюючи вигляд, вони настроювали себе відповідно до прийнятого образу. За час подорожі зорельотом Олла Дез перевтілювалася на маркізу кінця феодальної епохи, Нея Холлі ставала пустотливим дівчиськом ЕРС, а Тівіса Хенако — гейшею стародавньої Японії. Чоловіки на це не зважали — властива їм бідність уяви і чисто чоловіча байдужість до дрібниць переважала.