Чтение онлайн

нафтизи-нового буму?

– Дуже, м-м-м-м, побіжно. Можеш розповісти більш

докладно?

Антон кивнув, а Терезка краєчком всевидячого ока помітила, як розлізлося

Бубине лице у зловтішній либі.

– Так от. Насправді весь бум довкола «плазми» був майстерно організований

командою людей, які називають себе «АРХЕ-8»...

– Ти, певне, маєш на увазі «КЛАН АРХЕ»?

– Та ні, то були просто перші видці. За браком досвіду все наплутали. Поки, врешті, жаба не вдавила, - Антон махнув рукою.
– Насправді ніякого Архе-8 і

не існує, але є виразний процес, який очолюють певні особи. Річ у тім, що

людство в образі окремих індивідів веде війну...

– Проти кого?!

– Проти геометрії, звісно. Евклід, Архімед, Декарт - це ж зрадники! Геометрія

являлась їм, як Мефістофель Фаусту. Вона пропонувала співпрацю. Задурманила

казковими перспективами подвійного бачення, геометричного і текучого.

Космічний Симбіоз. Ці видці знали, що пропозиція подвійного, кристалічного і

некристалічного бачення - насправді підступ, однак вони знехтували цим

фактом. Вони хотіли величі, вже і зараз, а геометрія вимагала надто високу

ціну. Зате більшість із них легко платила той оброк. Античні товстолобики

занапастили людство в обмін на пам'ять про себе. Всяке геометричне відкриття

– це торжество окремого самолюбивого егоїста, якого геометрія підкупила

незмірними багатствами душі. Розумієш?

54

55

– Красномовно. Але нашо? В сенсі, для чого геометрії підкупляти самолюбивих

егоїстів? Якщо вона і так повсюди?

– Щоби живитися нашою увагою! Увага - її щоденний харч, її тіло і сила.

Розумієш? Геометрія за природою паразит. Раніше її так багато не було.

Взагалі було всюди чисто від неї. Але століття за століттям, через своїх

глашатаїв, геометрія впіймала всіх. Геометрія - це структура, схожа на вірус.

Вона вмонтовується у людську свідомість, кристалізує її певним неприроднім

чином. Так, що ми починаємо некеровано сприймати світ як певну відчуттєву

матрицю, як обмежений набір шаблонів сприйняття. А ми за це живимо її своєю

увагою. Раніше, за часів Великих Геометричних Відкриттів, ці порції уваги

були цілком поміркованими. Але вона не задовільнялася малим, та й ніколи не

мала на меті задовільнитися. Геометрія розросталася. А що уваги при цьому

потребувала щораз більше, то це нас виснажило настільки, що тепер ми геть

охляли. Стали такими, якими й потрібні геометрії. Ледь живими й

напівпритомними! Фактично, ми спимо на ходу! У нас вистачає уваги тільки на

те, щоби слідувати за автоматизмами, запропонованими геометрією. Терезко, ми

у полоні. І найбільша катастрофа в історії людства - це те, що ми навіть НЕ

ЗАУВАЖУЄМО цього!

Антон робився пафосним, немов Господній глас:

– Геометрія обнагліла! Тепер вона навіть не криється. Вона щосекунди перед

самісіньким носом, наче хизується тим, що ніхто більше не в силах її

ігнорувати. Вона слабне тільки тоді, коли на неї агресивно не звертати уваги.

Скажімо, коли довгий час не ідентифікувати коло як коло, а квадрат як

квадрат, ти перестаєш знаходити їх серед того, що бачиш. Але людство програло

геометрії...

– Шо, все аж так фатально?

– А шо, тобі відома хоч одна людина, яка не знає, як виглядає трикутник, а як

– квадрат? Сама бачиш: не залишається нічого іншого, як займатися диверсією.

– Якою диверсією?

– Уважною. Такою, яка витісняє з мізків геометричність. Скажімо, споглядання

диму. Архемани знали, що роблять. Вони зрозуміли це і стали боротися навіть

за найменші крихти своєї внутрішньої уваги. Просто мало хто міг витримати

таку боротьбу. Дим, між іншим - це все ще не-геометрія, тому «архе» часто

порівнюють хто з димом, хто з вогнем, то з полисками на воді. Як тільки

математик здогадається, якими формулами можна задати динамічне рівняння, скажімо, для диму, він наче звільниться з полону і його сприйняття опиниться

у «плазмі» без жодних попереджень. Але який божествений фрактал, яке

міжгалактичне дифрівняння потрафить описати цей хроносинкла-стичний

інфундибулум?.. Дехто з АРХЕ-8 утямив, що геометрію не здолати

раціональністю. Тому ці люди побачили інший шлях. Вони винайшли карплі.

– Але щось у них не спрацювало, - посміхнулася Терезка.
– Бум щез, а

геометрія як була, так і залишилася. Хіба ні?

Антон розвів руками.

– Тим, кому це потрібно, «плазма» відкрилась, а це головне. Краплі самі

знаходили людей, у яких криста-лізованість геометрією була не такою міцною.

Це не містика, все відбувалося за законами лінійного мислення: рідина стікала

у ділянках із підвищеною кривизною.

Він перевів подих, вочевидь, підійшов у своїй ораторії до пафосного

звершення, аж тут:

– Не вір йому! Це в нього такий задум!
– втрутився Буба напрочуд рішуче.
–

Поки ви тут пиздякали, я ТАКЕ ТАМ зувидів, шо вам і не снилося! Я про вас

тепер все-все знаю!
– сказав він і захвилювався від спогадів.
– А той...

цей...
– Буба тицьнув пальцем на Антона.
– А він взагалі цей-во... енурезникі

Терезка перевела погляд з одного на іншого, потім назад і розсміялася. Невже

«плазма» справді зірвала хлопцям дах?